Навчатися в Україні стане дорожче

Вартість освіти за контрактом незабаром прив’яжуть до собівартості навчання бюджетників. Це передбачає проект постанови Кабінету Міністрів  «Про деякі питання введення індикативної собівартості». З 2020 року Міністерство освіти планує ввести індикативну шкалу собівартості навчання. Це істотно вплине на вартість навчання на контракті та у магістратурі закладів вищої освіти країни.

Чиновники пояснюють: на навчання фахівців за державним замовленням витрачається набагато більше коштів, ніж платять студенти-контрактники. Отже, держава виділяє кошти на бюджетників, а витрачають їх і на контрактників також.

Вартість навчання буде підніматися, щоб компенсувати цю різницю. Подорожчання відбуватиметься у кілька етапів:

• З 2020-го року індикативна вартість контракту буде не менше 60% середнього розміру витрат з підготовки одного бюджетника у попередньому календарному році (без урахування стипендій);
• З 2021-го – цей рівень підніметься до 70%;
• З 2022-го – до 80%.

Одночасно вартість вечірньої форми навчання пропонують знизити на 25%, а для дистанційної та заочної освіти – на 50%. Мінімальна вартість навчання буде встановлена для спеціальностей, де частка контрактників досить висока: право, культура і мистецтво, гуманітарні науки, соціальні та поведінкові науки, журналістика, управління та адміністрування, архітектура та будівництво, ветеринарна медицина, охорона здоров’я, сфера обслуговування, публічне управління та адміністрування, міжнародні відносини.

Як очікується, контрактна форма навчання у різних вишах подорожчає від 60 до 100%. Найважче оплачувати навчання буде студентам у регіонах, де платоспроможність жителів набагато нижча, ніж у столиці та великих містах.

“За рахунок тих спеціальностей, які увійшли до переліку, вищі навчальні заклади реально виживають, сяк-так наповнюючи спецфонд. Подорожчання контрактів може привести до фінансового краху регіональних ЗВО, перш за все, педагогічних, технічних. У цих умовах їм треба або відмовитися від держзамовлення, або підняти ціну контракту. У першому і другому випадку наслідком стане зменшення спецфонду, і, відповідно, неоплата комунальних послуг. Зараз із загального фонду фінансується тільки зарплата і до 30% комуналки. Решта (левова частка комуналки, поточний ремонт, придбання обладнання та витратних) – за рахунок спецфонду. Тому ректори намагаються його хоч якось наповнювати”, – говорить колишній перший  заступник міністра освіти Володимир Ковтунець.

Цікаво, що точні статистичні дані вартості навчання одного студента-бюджетника в Україні відсутні. Приблизні показники можна найти лише у відповідній бюджетній програмі. Отже, у 2018 році бюджет виділяв у середньому на одного бюджетника 38 тисяч гривень на рік. На 2019-й сума зросла приблизно до 44 тисяч гривень. У той час вартість контракту складає від 10-12 тисяч гривень у регіональних закладах освіти, до 50-60 тисяч гривень – в окремих столичних вишах. Приватні заклади задовольняються переважно сумами у 14-20 тисяч гривень.

“Середня вартість контракту в українських вишах близько 15 тис. грн. Розрив з бюджетниками дуже великий. Але є дуже велика різниця між регіональними і, наприклад, столичними вузами. Якщо взяти, наприклад, фізиків, інженерів і математиків у регіоні, і юристів або міжнародників у Києві, то вартість може відрізнятися у декілька разів. Зараз індикатива немає. Якщо зміни ухвалять, то введуть мінімальну ціну для контрактів по позначених напрямах. Але вона може бути і більше. Виші на свій розсуд виставляють цінники і зараз, але не будемо давати нижню межу вартості. Верхньої межі не буде, – розповів експерт групи «Освіта» реанімаційного пакету реформ Володимир Бахрушин.

Експерти висловлюють думку, що нововведення набагато зменшить кількість контрактників. Адже вартість навчання для багатьох стане непідйомною. Можливо, багато кому доведеться навчатися заочно, тому що бюджетні витрати на заочних відділеннях менші.

Витрати з бюджету на магістрів приблизно на 30% вищі, ніж на бакалаврів: потрібні викладачі-професори, дорожча матеріальна база. Тому повна вища освіта теж буде доступна не всім.

“Система вищої освіти потребує серйозного реформування. Держава утримує вузи, а не оплачує освітні послуги. Ніяк не заохочується висока якість освітньої діяльності. Проект замість системного підходу до реформи економічних відносин пропонує дрібні часткові заходи. Подібні дії зазвичай тільки погіршують становище”, – резюмував Володимир Ковтунець.

Джерело: vseosvita.ua