Наші за кордоном: Дорога та перша польська робота

20706183_1828578677381383_1898012470_o

Журналіст із Ромен Сергій Панченко влаштувався на роботу в Польщі як звичайний заробітчанин. Про знайомство із своїми сусідами і перші дні на польському тютюновому полі – другий його допис на нашому сайті.

У Польщі мова, схожа з нашою, близький кордон та ще й легка в отриманні віза. Тож не дивно, що тут працює близько мільйона українців! Виникає питання, чому українців так масово тягне до Польщі? Все просто – нас там чекають. Особливо людей, які вміють і люблять працювати руками. Річ у тім, що польські «заробітчани» їдуть працювати до Великої Британії, Німеччини, де вони можуть заробити у 2-3 рази більше, ніж удома. І місця, що звільнилися, займають українці, які, в свою чергу, в Польщі отримують у 2-3 рази більше, ніж у нас. Ось така виходить парна міграція. Найчастіше українці у Польщі влаштовуються на фабрики, або на сезонні роботи.

Чим ближче підходив час виїзду, тим більше я нервував. 1 липня, я в Польщі. Емоції переповнюють, моя перша закордонна поїздка, якою вона буде? Тоді я не розумів, що наступні 3 тижні я пройду те, що не уявляв навіть у страшних снах.

Мене забирає пані Любов, сама українка, проте другий рік працює в Польщі. Ще в Україні пообіцяла золоті гори, робота нетяжка – збір тютюну. Привезли мене до пана, пана звати Казік, дружина Моніка та мама пана – бабця Ядя, зустріли доволі привітно та люб’язно показали мені, де я буду мешкати. Поселили у двоповерховий будинок, прибудований до ангару. На першому поверсі – кухня, туалет та ванна кімната, на другому — дві кімнати для чоловіків та жінок. Ремонт був доволі непоганий. Загалом у тому будинку разом зі мною мешкало близько 8 осіб, які ділили одну кухню та два санвузли. Мої сусіди були досить порядними, що не могло не радувати.

Невже все так добре? Перший день, ранок, на годиннику 5 ранку, бригада у складі 8 чоловік сідає на причеп трактора і їде польським полем до ділянки з тютюном. Перша думка: «На причепі у полі, та ще й в Польщі я не їздив». Робота полягала у зриванні стиглого листя. Найперший зрив цього листя мав початися із самого споду рослини – це 2-3 нижні листки, кожного разу треба до них нагинатися.

20677018_1828578714048046_1880707867_o 20706183_1828578677381383_1898012470_o

Працювали під палючим сонцем протягом цілого дня, від 8 до 13 год. І це не так просто, як може здатися на перший погляд. На довжелезних рядках, які іноді сягають до 2 км, ти маєш відшукати стиглий лист (найнижчий), швиденько зірвати його, віднести до трактора зі шпилями і так протягом усього дня, перерва тільки на обід. Перший 12-тигодинний робочий день, хоча і здавався вічністю, але завершився. Від такої праці жахливо боліли м’язи та ломило спину. Іноді складалося враження, що мене збила автівка, або ж переїхав потяг.

20684498_1828578804048037_1545644470_o

У перервах між роботою лише спав, готував та їв. Більше ні на що не вистачало сил, та й ходити особливо не було де, жив на околиці села. До України рукою подати, 40-50 км. Платили за нарваний контейнер (7 тонн) 100 зл, у який поміщали шпилі з набитим листям тютюну. Як з’ясувалося вже через деякий час, ця рослина токсична, обробляється великою кількістю хімікатів. Після контакту рослини із тілом, з’являються почервоніння, сип та гнійники. В однієї дівчини з бригади з’явилася алергія, вдень голос сідав, а вночі душило. На 9 день вона повернулася додому, до України.

Довго на такій роботі люди не витримують. Я теж не виключення, здався на 2-гий тиждень через брак сил.

Що ж далі… Невже це все, невже я здався на 2 тиждень?

Про схожість і відмінність України і Польщі — у першому дописі блогу.

Поділитися в соціальних мережах: