Людина, яка тоне, не кличе на допомогу і не розмахує руками – будьте пильні!
Як зрозуміти, що людина тоне? Насправді все виглядає зовсім не так, як зазвичай показують у кіно, – люди не кричать, не розмахують над водою руками. Тож на що потрібно звернути увагу, розповідають у матеріалі від Центру підготовки цивільної самооборони.
“Капітан судна зістрибнув з містка, повністю в одязі та швидко поплив. Як колишній рятувальник, він не спускав очей з жертви, прямуючи до пари відпочивальників, що плавали між пришвартованим човном та пляжем. «Мені здається, він думає, що ти тонеш», – здивовано звернувся чоловік до своєї дружини.
Вони грали у воді, бризкаючи одне в одного, і вона час від часу скрикувала, але тепер вони просто стояли на піщаній мілині по шию у воді. «У нас все в порядку, що ж він робить?» – запитала вона з деяким роздратуванням. «У нас все гаразд!» – закричав чоловік, помахавши рукою рятувальнику, але той і не думав зупинятися. «З дороги!» – закричав він, пропливши між здивованими власниками човна. Прямо за ними, всього у трьох метрах від батька, тонула їх дев’ятирічна донька.
Як капітан, перебуваючи в 15 метрах від відпочиваючих, зрозумів те, чого не зміг побачити батько, перебуваючи всього в трьох метрах від потопаючої дівчинки?
Річ у тім, що, коли людина тоне, вона не видає різкого та пронизливого крику про допомогу, як вважає більшість людей. Цього навчають розпізнавати потопаючих професіонали та багаторічний досвід.
Батько дівчинки почерпнув інформацію про те, як виглядає потопаюча людина, з телевізійних програм. Якщо ви проводите час на воді або на березі, переконайтеся в тому, що ви та оточуючі знаєте, за якими ознаками можна визначити, що людина тоне, ще до того, як увійти у воду. Коли людина тоне, це рідко супроводжується якими-небудь звуками. Розмахування руками, бризки та крики, до яких нас готує телебачення, зустрічаються у реальному житті вкрай рідко.
«Інстинктивна реакція потопельника» або названа так доктором наук Франческо Піа (Francesco A. Pia), це те, що люди роблять, аби уникнути фактичного або передбачуваного удушення при зануренні у воду. І виглядає вона зовсім не так, як вважає більшість людей. Ніякого розмахування руками, бризок та криків про допомогу.
Щоб краще уявити, як тихо і невидовищно виглядає цей процес з берега, подумайте ось про що: серед дітей у віці до 15 років утоплення є другою за поширеністю причиною смерті (відразу після ДТП), а з дітей, які тонуть, кожен другий тоне на відстані не більше 20 метрів від своїх батьків або інших дорослих. У деяких випадках дорослий навіть буде безпосередньо спостерігати за тим, як дитина тоне, не підозрюючи про те, що насправді відбувається. Потопаючі рідко схожі на потопаючих, і в своїй статті в журналі On Scene, що належить береговій охороні, доктор Піа докладно описує інстинктивні реакції потопельника наступним чином:
-
«За винятком поодиноких випадків люди, що тонуть, фізіологічно нездатні покликати на допомогу. Дихальна система людини розрахована на дихання. Мова – це її вторинна функція. Перш ніж мова стане можливою, необхідно відновити функцію дихання».
-
«Рот потопаючої людини поперемінно йде під воду та з’являється над її поверхнею. Рот жертви знаходиться над водою недостатньо довго для того, щоб вона могла видихнути, вдихнути і покликати на допомогу. Коли потопаюча людина виринає з води, їй вистачає часу, тільки щоб швидко видихнути і вдихнути, після чого вона одразу ж знову йде під воду».
-
«Люди, що тонуть, не можуть розмахувати руками, щоб привернути увагу. Вони інстинктивно витягають руки в боки у спробі відштовхнутися від води. Такі рухи дозволяють їм випливти на поверхню, щоб мати можливість дихати».
-
«Через інстинктивні реакції люди, що тонуть, не можуть контролювати рухи руками. Люди, які намагаються утриматися на поверхні води, фізіологічно не здатні перестати тонути і здійснювати осмислені рухи – розмахувати руками, постаратися наблизитися до рятувальників або дістатися до рятувального спорядження».
-
«Від початку і до кінця, поки діє інстинктивна реакція, тіло потопаючої людини залишається у вертикальному положенні, без найменших ознак підтримуючих рухів ногами. Якщо підготовлений рятувальник не витягне його з води, потопаючий може протриматися біля поверхні від 20 до 60 секунд перед тим, як повністю зануритися під воду».
Це зовсім не означає, що людина, яка кличе на допомогу і відчайдушно розмахує руками, вас обманює – швидше за все, це напад паніки у воді. Такий напад далеко не завжди передує інстинктивній реакції потопаючого і часто триває зовсім недовго, але, на відміну від справжнього потопельника, жертви такої паніки на воді здатні допомогти своїм рятівникам – наприклад, вхопитися за рятувальний жилет.
Коли ви перебуваєте на березі або в воді, вам необхідно звертати особливу увагу на наступні ознаки, які свідчать про те, що людина дійсно тоне:
• Голова жертви занурена у воду, а рот знаходиться біля самої її поверхні;
• Голова відкинута назад, рот відкритий;
• Скляні, порожні очі не фокусуються;
• Очі жертви закриті;
• Волосся закриває лоб або очі;
• Жертва тримається у воді у вертикальному положенні, не здійснюючи рухів ногами;
• Жертва дихає часто та поверхнево, захоплює ротом повітря;
• Намагається плисти у певному напрямку, але безуспішно;
• Намагається перевернутися на спину;
• Може здатися, що жертва піднімається по мотузній драбині.
Тому, якщо людина падає за борт і все виглядає нормально, не варто заспокоюватися завчасно. Іноді найголовнішою ознакою того, що людина тоне, є те, що віна не схожа на потопаючого. Може здатися, що вона просто намагається втриматися на воді та дивиться на палубу. Як визначити, чи все в порядку? Задайте просте питання: «У вас все в порядку?» Якщо людина вам хоч щось відповідає, тоді, можливо, їй нічого не загрожує. Якщо у відповідь на своє питання ви побачите порожній погляд, у вас є всього півхвилини, щоб витягнути жертву з води.
І, батьки, запам’ятайте: діти, що грають у воді, галасують. Якщо вони перестали шуміти, витягніть їх з води та дізнайтеся, чому.
Дякуємо за матеріал рятувальнику та інструктору з берегової охорони Ігорю Кутасову.
Якщо вам була корисною ця інформація, поширте. Чим більше людей знатиме – тим більше буде врятованих! Бажаємо приємних, а головне – безпечних відпусток.
