Пластикові квіти на могилах: коли мешканці Сумщини відмовляться від цієї традиції?

Гонитва за штучним

Уже років десять поспіль точиться дискусія, які квіти нести на кладовище в поминальні дні: живі чи штучні.
Екологи наголошують на шкоді останніх, б’ють на сполох через забруднення довкілля. Люди слухають та роблять своє. Пластикова атрибутика живіша за живу.
Здавалось би, у цьому році, коли карантин заборонив практично всю торгівлю і закрив ринки, на могилки родичів люди понесуть живі квіти. Як виявилось, ні. Глухівчани та жителі району активно шукають шляхи, де купити штучні букети. Хтось замовив їх в Інтернеті, хтось виловлює на ринку підпільних продавців, хтось дістав телефон підприємця.

“Я накупила гарних букетиків вдома в однієї жінки, яка займалась їх продажем. Зараз у неї під двором черги збираються, усі спішать купити вінки та букети”, – поділилась з журналістом «по секрету» одна знайома.

Інша говорить, що в ці дні у двори багатоповерхівок приїжджали торговці пластиковими квітами, і люди купували по 3-5 букетів.

«Ви що, не знали?»

Чому купують шкідливий пластик?

«Знаєте, не я ту традицію придумала… Мої батьки носили віночки, і я ношу. Ці квіти поставив на могилу, і вона рік не пуста, та й кладовище таким нарядним виглядає. А за живими треба догляд. Постійно ходити туди нема часу!» – відповіла співрозмовниця.

А інша навіть розкрила сакральне значення штучних квітів:

«Ви що, не знаєте, що мертвому – мертве, а живому – живе? Так не можна ж носити на кладовище справжні квіти!»

Спитали у місцевих священників про таку заборону. Посміялись. Сказали, що в Писанії нічого не сказано про пластикові квіти. Священники наголошують, що головне – тримати могили рідних у чистоті. Є тільки одне залізне правило: молитися за померлих!

Небезпека власними руками

Кожного року кладовища весною завалені тоннами пластику. З міських цвинтарів їх машинами відвозять на полігон. Але, як зазначають екологи, то не вирішує проблему. Бо такі квіти та вінки, зроблені з пластику найнижчої якості, який дуже повільно розкладається, перетворюючись на мікропластик, який потрапляє опосередковано отрутою на стіл разом з їжею.
У селах ще гірше: люди просто спалюють пластикове сміття. Хто там задумується, що у продуктах горіння пластмас містяться дуже небезпечні речовини – (оксиди азоту, оксид сірки, феноли, токсичні діоксини, формальдегід, сполуки свинцю, ртуті), які є канцерогенами і викликають утворення пухлин, можуть впливати на спадковість.

Досвід інших міст

У Європі вже не один рік не використовують пластикову атрибутику. Німеччина цю проблему швидко вирішила штрафами. А громадяни інших країн дослухаються до закликів екологів та уряду. Так, журналіст був свідком того, як в Італії приносять вазони з живими квітами або ж букетики. До речі, їх продають на вході до цвинтаря.
Деякі міста України вже також ввели заборону на використання пластикової атрибутики. Наприклад, у Дніпрі з початку 2018 року на кладовищах такі квіти і вінки – поза законом. Тільки з одного кладовища за рік там вивозили 45 тонн пластику. На Полтавщині в одній з ОТГ у минулому році депутати одноголосно проголосували за заборону використання штучних квітів.

Моліться та шукайте альтернативу!

За великим рахунком живучість традиції цих шкідливих пластикових квітів – у дешевизні і доступності. Робили їх і раніше – з ниток, паперові, з тканини. Це був родинний бізнес, хендмейд: цілу зиму вирізали, крутили, фарбували. Торгувати яскравими пластиковими вінками стали у Глухові на початку 1990-х років, спершу привозили з Польщі (хоча там прийнято носити на могили живі квіти). Потім для християн почала працювати китайська промисловість. І за 30 років виросло покоління, яке не уявляє кладовище іншим.
Звісно, найпершою альтернативою пластиковим букетам можуть бути живі. Якщо у вас нема можливості періодично міняти їх, то посадіть на могилці різні сукуленти, барвінок, півники, конвалії, братики, нарциси, які невибагливі до погодних умов. Популярною сьогодні є петунія, яку слід насаджувати щорічно. Ще один варіант – виготовлення букетів та ікебани з природного матеріалу: гілок хвойних дерев, шишок, засушених квітів. Уже сьогодні на деяких могилах можна побачити лілейники, вічнозелені кущі.

“Ми посадили біля батьків півонію, відкопали із куща на городі. Вона гарно цвіте, а пізніше обрізуємо сухі квітки, а зелень довго залишається, усе має акуратний вигляд”, – розповідає 45-річна Олена.