Ви померли. Що буде з вашою цифровою власністю?

Навряд чи комусь хочеться думати про власну смерть, але іноді це корисно. 

У деяких випадках такі думки мають практичну мету — наприклад, щоб подбати про своє цифрове майбутнє, коли вас не стане. Ось померла людина, а меми на її сторінці ще хтось лайкає. У XXI столітті розуміння спадщини давно вийшло за рамки рухомого і нерухомого майна. Сторінки в соціальних мережах зберігають безліч важливої ​​інформації, якою їх власники після смерті не зможуть розпоряджатися. Найбільші інтернет-сервіси вирішили це питання. Але чи надійні їхні механізми? У питання розбиралася medialab.

Facebook

Найбільша в світі соціальна мережа передбачила кілька опцій на випадок смерті власника акаунта. За життя можна призначити зберігача, який буде керувати сторінкою людини після її відходу. У нього досить велике коло повноважень: розміщувати інформацію, приймати запити на додавання у друзі, змінювати фото профілю та обкладинки, а також подати заявку на видалення сторінки без можливості відновлення. Але він не може входити в обліковий запис, читати повідомлення, видаляти або змінювати зміст публікацій, видаляти друзів або відправляти запити на додавання, а також не може призначити іншого хранителя. Крім того, йому повинно бути не менше 18 років.

Друга опція — установка пам’ятного статусу — щось на зразок цифрової могили. Перед ім’ям власника сторінки з’явиться слово «Згадуємо», буде можливість для друзів загиблого ділитися спогадами про нього в хроніці його профілю. Всі публікації померлого залишаються доступні для того кола осіб, на який поширюються налаштування конфіденційності. Крім того, ніхто не зможе увійти в обліковий запис після встановлення для нього пам’ятного статусу, також буде відсутня можливість редагувати будь-які публікації, а в профілях, у яких не призначений хранитель, не можна робити зміни. Третій варіант — остаточно видалити вашу сторінку після смерті. Для цього потрібно вибрати відповідні налаштування в розділі «Управління акаунтом».

Google

Інструкції для нього на момент, коли ви підете з життя (або просто перестанете користуватися сайтом), можна залишити самостійно — в цьому допоможе сервіс «Google про всяк випадок». Він пропонує два варіанти: безповоротне видалення облікового запису або повна чи часткова передача даних обраним вами людям. Для цього необхідно зайти в налаштування конфіденційності та вказати, через який часовий проміжок сайту слід вважати, що ви перестали користуватися своїм профілем, — 3, 6, 12, 18 місяців на вибір.

Далі вказуєте номер телефону та електронну пошту, куди вам відправлять повідомлення про неактивність профілю, перш ніж його видалити. Після цього потрібно вказати електронну адресу людини, якій прийде сповіщення про відсутність активності. Всього можна вказати до 10 людей. Крім цього у Google передбачена можливість використання функції автовідповідача. Наприклад, якщо на неактивний профіль приходить лист, то відправнику надійде відповідь із зазначенням, що обліковим записом більше не користуються. Важливо, що акаунт вважається активним, навіть якщо ви просто користуєтеся пошуком в браузері, не заходячи на будь-які інші сервіси Google.

Instagram

Тут також є два можливих варіанти. Перший — встановити пам’ятний статус для акаунта. Для цього потрібно відправити запит до адміністрації з підтвердженням факту смерті — посиланням на статтю або некролог. При цьому дані для входу на сторінку нікому не надаються. Після установки пам’ятного статусу Instagram не допускає згадок про профіль загиблого, щоб не засмучувати його родичів і друзів. По суті, акаунт законсервується. Всі публікації зберігаються, що-небудь змінити в профілі, аж до коментарів і лайків, не можна. Крім того, публікації з такої сторінки не потрапляють в розділ «Цікаве».

Другий варіант — видалення облікового запису. Але ця можливість доступна тільки для родичів померлого. Отримавши запит про видалення сторінки, адміністрація сервісу попросить не тільки підтвердження спорідненості, але ще і документ покійного. Для відправлення запиту необхідно заповнити спеціальну форму на сайті, до якої і прикріплюються ці документи.

Twitter, VKontakte, «Одноклассники»

На цих сайтах ніяких цифрових заповітів не передбачено, є тільки можливість для родичів померлого написати в адміністрацію з проханням закрити або видалити сторінку. До такого запиту необхідно додати свідоцтво про смерть. У разі, якщо сторінку законсервують, доступ до її перегляду мають тільки друзі. Ніхто не зможе увійти в обліковий запис, до профілю зміни не вносяться, а всі публікації зберігаються. Крім того, в Twitter таку заявку повинен подавати близький родич, додавши паспорт або інший документ, що підтверджує особу.

Якщо ви все ж не хотіли б, щоб ваш твіттер закрили, можете скористатися додатком LivesOn, запущеним в 2013 році. Він збирає і аналізує всю інформацію у вашому профілі, після чого автоматично генерує твіти. Програма визначає найбільш часто згадувані теми і фрази та на їх основі створює нові пости. «Коли ваше серце перестане битися, ви однаково продовжите твітити», — девіз сервісу.

А що ще?

Профіль в соцмережі — не все, що залишиться після нас в інтернет-просторі. Дані про електронні гаманці, куплена музика, фільми — після смерті їх власника все це «висить у повітрі». Якщо нерухомість, автомобіль та інші реальні речі покійного йдуть спадкоємцям за законом, навіть коли померлий не залишив заповіту, то питання електронної спадщини як практично не врегульоване. Тут на допомогу приходять сервіси, які дозволяють написати цифровий заповіт.

Сайт Eterni.me пропонує стати віртуально безсмертним — увічнити себе в цифровому аватарі. Тільки уявіть: через 100 років вас не стане, а внуки і правнуки зможуть дивитися фото та відео, крутити спогади, історії, поставити питання, ніби спілкуючись наживо. Ясно, що це не повний клон померлого, але незрівненно більше, ніж та інформація, яку ми маємо від предків зараз — пара світлин в сімейному альбомі, кілька слів від батьків.

Існує ряд зарубіжних сайтів, схожих з Google Inactive Account Manager (Google «Про всяк випадок») — Legacy Locker і Deathswitch. Вони теж виконують функцію зберігання паролів від різноманітних сервісів. Але при цьому можна налаштувати відправку повідомлень, які з певною періодичністю будуть приходити з метою перевірки вашої активності. Ще один менеджер паролів — LastPass — має функцію Emergency Access, що дозволяє вказати людей, які в разі вашого відходу зможуть отримати інформацію про ваші паролі. Але ці люди теж повинні бути зареєстровані в системі.

Свої файли в екстреній ситуації можна передати іншим через сервіс Testamentor. За аналогією з вищезгаданими програмами цей сайт через певний проміжок часу (який ви встановлюєте самі) перевіряє активність, і в разі, якщо ви не реагуєте на повідомлення, він розсилає зазначені вами файли по заданих адресах. До сервісу можна прив’язати акаунти в Dropbox, OneDrive, Google Drive і Evernote.

Ще один сервіс для зберігання свого цифрового заповіту — SecureSafe, розроблений в Швейцарії в 2008 році цюрихської компанією DSwiss AG (одна з провідних постачальників цифрових послуг на високому рівні безпеки). Андреас Джейкоб, маркетинговий директор компанії, в своєму інтерв’ю для FoxNews сказав: «90 відсотків моїх даних можуть виявитися марними, але є 10 відсотків, що мають цінність, які я хочу передати моїй дружині, моїм дітям, моєму діловому партнеру, моїй родині».

Також він як приклад згадав гроші, наявні на рахунках Amazon і iTunes, невитрачені авіамілі, якими рідні не зможуть скористатися без його відповідного розпорядження. Алгоритм програми досить простий: ви створюєте аккаунт, де зберігаєте паролі від облікових записів і будь-який інший контент, після чого вирішуєте, кому в разі вашої смерті перейде все «майно», завантажене на SecureSafe.

Сервіс надає вам код-активатор, який можна роздрукувати або відправити комусь електронною поштою. Після вашого відходу такий код дає доступ до всієї вашої цифрової спадщини. Крім того, на сайті є спосіб обходу «помилкової смерті». Користувач вказує період очікування, який і захищає його від такої помилки. Коли хтось активує код, власнику облікового запису будуть приходити повідомлення про це на пошту і мобільний телефон. Щоб уникнути помилкової активації, достатньо просто відповісти на будь-яке з повідомлень — і весь цифровий спадок залишиться в цілості. А якщо період очікування закінчився і на повідомлення ніхто не відповів, доступ до інформації відкривається тим, у кого є код.

Чи можна обдурити смерть?

Механізми всіх цих сервісів виглядають досить надійно, але чи так це насправді? Чи можна зімітувати власну смерть в соцмережах? Якщо в Facebook досить просто вступити в змову з охоронцем, то з іншими сайтами все не так просто: треба надати відповідні копії документів, що підтверджують смерть власника акаунта. І це має бути не просто перехожий з вулиці, а родич померлого.

Випадків інсценування смертей в соцмережах існує не так багато. У 2015 році автор видання Death and Taxes Джо Вей сфабрикував власну смерть. Для цього він створив два профілі — для себе і свого неіснуючого брата. Деякий час він підробляв хроніку, після чого залишив на своїй сторінці повідомлення, що їде кататися на дирижаблі і вийшов зі свого облікового запису. Він почекав кілька днів та зробив фальшиву газетну статтю про катастрофу і нібито свою смерть. Це він відправив в техпідтримку сайту зі сторінки брата, і через кілька днів Facebook надіслав братові повідомлення про смерть Джо Вея і про перехід його профілю до нього.

Механізми, які повинні захистити власника аккаунта соцмережі від чужого втручання, виявилися на практиці не зовсім надійними. Така відносно легка процедура обману адміністрації сайтів цілком може позначитися і на вас — хтось захоче пожартувати, коли ви будете у відпустці або у відрядженні. Виходить, фейково померти тепер можна і в інтернеті. Це зайвий раз наштовхує на думки про те, що слід більш ретельно ставитися до свого цифрового майна і за можливістю захистити його за допомогою спеціальних ресурсів. Про всяк випадок.

 

Поділитися в соціальних мережах: