За один день майстрині встигають розкроїти та пошити близько десятка розвідувальних костюмів. Працюють ушістьох.

«У дитинстві хлопці в нас у всіх були хлопчиками-зайчиками, а дівчатка – сніжинками. Ну ось, оскільки хлопчиків нам доводиться маскувати, ми робимо їх зайчиками. Але, при бажанні, ще можемо зробити їжачками», – жартує волонтерка Валентина Андріяшева.

Тканину для «зайчиків» закуповують за кошти благодійників. Головна особливість у тому, що вони – універсальні. За допомогою спеціальних зав’язок їх можна коригувати на будь-який розмір: «Модель адаптувати можна для будь-якої людини – і на велику, і на маленьку. Сам по собі крій великий, але фіксується рукав, щоб він не падав, по шиї затягнули, зафіксували, воно затягнулося і стає «в розмір».

Колишній військовий Геннадій Лісовенко служив оператором у 15-му піхотному батальйоні під час першої хвилі мобілізації в зоні проведення АТО. Каже, тоді маскувальних костюмів дуже не вистачало, і в деяких випадках це коштувало бійцям життя.

«У нас таких «зайчиків», на жаль, не було. Я думаю, що зараз це дуже потрібна річ, і вона дуже легка, майже невагома. Підтягується під будь-який розмір, все, що можна, фіксується на шнурках», – розповідає демобілізований військовослужбовець.

У кожен свій виріб для бійців жінки кладуть оберіг – червоне серце із побажанням повернутися з війни живими.

Джерело: 5 канал