“Він був людиною свого часу”. Про особистість і творчість письменника і педагога Олексія Столбіна говорили в Сумах

У Сумах організували зустріч з нагоди ста років з Дня народження журналіста і педагога Олексія Столбіна, повідомляє Суспільне. До цієї дати чоловік не дожив 2 роки, пішовши з життя 17 листопада 2020 року.

Олексій Столбін навчався на факультеті журналістики Київського університету, працював вчителем мови та літератури, потім закінчив Сумський педагогічний інститут ім. Макаренка. З 1985 по 2001 рік Олексій Столбін очолював Сумську організацію Національної спілки письменників України.

Колеги Олексія Столбіна, зібравшись в обласній бібліотеці, обговорили особливості його творчості.

“Як правило, його головні герої були не відмінники, а поганої поведінки. Коли траплялися ситуації, коли треба було сказати своє “я” в питаннях захисту природи, наприклад, засохла річка, десь ламали дерева — зразу на захист виходили ці розбишаки. Відмінні оцінки не означали громадянську позицію”, – розповідає письменник Олександр Вертіль.

Олексій Столбін – представник радянської дитячої літератури. На зустрічі торкнулися питання її актуальності та доцільності в наш час.

“Говорячи про Олексія Петровича, можна сказати “людина свого часу”. Але сказавши це зараз, я задумався і ледь не прикусив язика, бо чи про багатьох із нас, коли нам буде 100 років, так скажуть? А чи про багатьох із нас взагалі згадають? Можна говорити, що в його творчості була і “Терористка”, і “Берендеї”, але людиною свого часу він був 100 відсотків”, – сказав голова обласної організації Національної спілки журналістів України Володимир Садівничий.

Письменник існує у двох іпостасях: людина і, власне, письменник, — говорить поет і краєзнавець Сергій П’ятаченко. Олексій Столбін – мемуарист, літописець, вмонтований у свій час і систему. І щоб скласти про нього враження, перш за все його треба читати.

“Питання, яке нас хвилює: як ставитися до його творчості? В першу чергу, його треба читати. Не ярлик спочатку, а знання. Його особистість залишилася у своєму часі, а чи залишилася література, чи можна її взяти з собою – це питання, на яке ми не можемо дати остаточну відповідь, зробити як експонат в музеї і його класифікувати. Кожен має вирішити для себе”, – сказав Сергій П’ятаченко.

Сергій П`ятаченко окреслив тенденцію: останнім часом письменників, зокрема і дитячих, стає більше, а читають їх менше. Тому виникає проблема: де знайти читачів не тільки для радянських письменників, а й сучасних. Щоб познайомити сумських школярів з постаттю Олексія Столбіна, напередодні 100-річчя з його народження їх запросили до сумської бібліотеки-філії №3. З 2007 року заклад має ім’я Столбіна.

Школярка Поліна Шверненко твори цього автора ще не читала, але, говорить, збирається.

“Я люблю читати, багато книжок прочитала. В три роки вже почала читати, і мені сподобалася українська література, я захопилася і написала два вірші”, – розповіла дівчина.

З 2008-го року в цій бібліотеці мають кімнату-музей Олексія Столбіна.

“Його улюблена друкарська машинка, настільна лампочка. Він приніс свої рибацькі речі: капелюх, в якому він ходив на риболовлю, одяг, вудки, книги, він завжди брав з собою щось таке, щоб слухати музику”, – розповіла завідувачка відділу бібліотеки Наталія Доценко.

“Все дитинство Олексій Столбін провів у нас на Сумщині, на Конотопщині. Потім працював велику частину життя в Сумах. Його знають в бібліотеках, у школах. Він був членом Національної спілки письменників Сумщини, очолював цю організацію з 1985 року по січень 2001. Його дітищем була “Слобожанщина”, де друкуються наші письменники і поети. Велику частину життя він присвятив педагогічній діяльності”, – розповіла завідуюча бібліотекою Світлана Дубовик.

У бібліотеці-філії теж зібралися друзі і знайомі Олексія Столбіна.

“Консультувався я з деяких питань, коли писав оповідання. Річ у тому, що стиль у нас схожий: це оповідання, невеличкі повісті, і у мене. Перечитав його книжки і багато чого запозичив корисного”, – розповів письменник і журналіст Петро Нестеренко.

Олексій Столбін — член Міжнародної асоціації дитячих письменників. Написав близько 20 книг прози та 50 оповідань, упорядковував колективні збірники та альманахи.