Освіта в умовах війни: виклики та їх подолання

Зруйновані агресором школи, університети, бібліотеки, поламані плани реформ – це далеко не всі наслідки для освіти в умовах повномасштабної агресії росії проти України. Тому головне питання, яке турбує сьогодні і батьків, і вчителів –  як забезпечити якісну освіту в умовах війни?

Експертка з питань освіти Мережі захисту національних інтересів «АНТС» Наталя Тішкова розповіла про основні виклики сьогодення та шляхи їх подолання.

«Анрі Барбюс казав: « Школа – це майстерня, де формується думка підростаючого покоління, треба міцно тримати її в руках, якщо не хочеш випустити з рук майбутнє.» З одного боку освіта в умовах війни формує підростаюче покоління об’єднане великою метою про світле, стале майбутнє нашої України, – каже Наталя Тішкова. – Безперечним є факт, що сьогодні народ України став єдиним цілим, задля нашої спільної Перемоги у цій війні. Але з іншого боку, які проблеми та виклики освіти є сьогодні?

  • Зруйновані школи
  • Відсутні бомбосховища
  • Нестача фахівців
  • Загроза енергетичної кризи у зимовий період.

Але, проаналізуймо ситуацію для всіх учасників освітнього процесу. Якщо запитати пересічного громадянина, який виклик освіти лунає найчастіше? Відповідь майже однозначна – якість освіти! САМЕ так! Не говорять батьки другокласника про бомбосховище/укриття у школі, батьки п’ятикласника не переймаються темою опалення взимку, батьки десятикласника не скажуть сьогодні, що школа погано обладнана, а батьків студента не бентежить освітня програма  в навчальному закладі!»

Експертка наголошує, що всіх турбує єдине: ДОСТУП ДО ЯКІСНОЇ ТА БЕЗПЕЧНОЇ ОСВІТИ, з акцентом на слово «якість».

«Саме так, і чим швидше всі ми це усвідомимо, тим швидше адаптуємося під мінливі умови навчального року 2022/2023. Нікого з нас не готували до роботи під час війни, ніхто не може знати чи спрогнозувати, які ще виклики будуть перед нами, а це означає єдине дано: «умови мінливі» і ми мусимо вміти швидко адаптуватися, знаходячи кращі варіанти, щоб подбати про якнайвищу якість».

Прорив у цифровізації та диджиталізації дає величезні можливості для освіти.

Державні програми зараз велику увагу приділяють облаштуванню надійних бомбосховищ та укриттів у закладах освіти, але чи допоможе цей крок, якщо знову буде розпал пандемії, прикладом?

«За останні кілька років наша держава зробила величезний прорив у галузі цифровізації та діджиталізації, а, як наслідок, можливості онлайн освіти стали, без перебільшення, величезними. А якщо так, чому й досі, маючи майже на всій території України, доступ до дешевого та якісного Інтернету, ми говоримо про якість дистанційного навчання? Для багатьох мешканців України дистанційне навчання – єдина можливість здобувати безпечну освіту. З одного боку батьки можуть точно піклуватися про дитину, бо точно знають де вона, та такому навчальному формату легше адаптуватися під умови можливих пандемій та енергетичних катастроф, а з іншого боку – батькам надскладно організувати освітній процес вдома, оскільки це вимагає від них постійного лобіювання між роботою та дитиною. Але при певній підготовці: гаджет, Інтернет, хмарне навчальне середовище, розгорнуте в навчальному закладі – три складові і кожен може здобути знання з мінімальними ризиками та вкладеннями, враховуючи фактори тривалої війни в країні», – каже пані Наталя.

Вона переконана, що підсилювати сьогодні необхідно дистанційний формат навчання, роблячи акцент на головній вимозі здобувачів – «Якість», а після Перемоги вже опрацьовувати й інші грані освітньої галузі.

Не відкладаючи на завтра, або що можна зробити вже зараз, користуючись виключно загальнодоступними безкоштовними ресурсами

Сім обов’язкових кроків на думку експерта:

  • Розгорнути хмарне навчальне середовище, контрольоване та максимально захищене
  • Навчитися користуватися онлайн-щоденниками, ввівши цю систему в закладі освіти
  • Навчитися користуватися онлайн-календарями, застосунками для нагадування про події
  • Навчитися правилам кібербезпеки
  • Забезпечити освітян доступом до безперебійного інтернету
  • Забезпечити освітян необхідними гаджетами для проведення уроків
  • Підтягнути нормативну базу, для того, щоб шкільна програма ставала ще більш гнучкою з можливістю максимально швидко адаптувати під асинхронний формат взаємодії.

«Здається все просто, але повернемося до реалій. Що ми маємо насправді: в країні триває війна, вчителі скаженіють від навантаження, учні від кількості уроків, а батьки від того, що доводиться все робити разом із дітьми, особливо з початковою ланкою школярів, оскільки від того потоку інформації, яка надходить зараз – у всіх напружується мозок. Ті освітяни, які мають офлайн – скаржаться, що це небезпечно, або незручно, просять паралельно надсилати записи уроків, а ті здобувачі, що мають онлайн – скаржаться, що вже всі всередині родини пересварилися через те навчання. Напруга зростає. А отже, єдине що нам варто зробити, це поєднати зусилля поважного тріо: заклад освіти – здобувачі освіти – їх рідні, – говорить вона. – Це хибний шлях, коли нескінченно довго ми кожен окремо, та всі разом наполягаємо на своєму, відстоююємо власні прагнення, використовуючи досвід минулих років. Не існує для нашої країни прецеденту здобуття освіти в умовах війни. Є таке чарівне слово «емпатія» і для поважного освітянського тріо воно значить єдине – учні розуміють свою відповідальність за можливість отримувати звання, вчителі намагаються зрозуміти, яка реальна можливість учнів отримувати ці знання, корегуючи навантаження та міняючи підходи, а батьки – не обмежують своїх дітей у прагненні навчатися та не підривають авторитет освітнього закладу, регулярно вголос критикуючи заклад освіти, програму, викладачів».

Додає:

«Наші діти – не ми, вони вже розумніші за нас, вони інші. Неможливо своїм досвідом оцінювати їх можливості. Те що складно для нас, просте «дано» для них. А отже, кожен з нас окремо, та всі ми разом, маємо працювати над якістю освіти, а почати необхідно з технічного забезпечення та навчання викладачів щодо його можливостей», – переконана Наталя Тішкова.

Вона підкреслює, що якщо ноутбуки та планшети мають переважна більшість, то скільки має минути часу, щоб в учителів з’явилися графічні планшети, поки невідомо.

«А це рішення за 2-3 тис грн. Але тепер уявіть як цей гаджет вплине на якість подання правопису в молодшій школі, коли діти тільки вчаться писати, і як вплине на викладання математики, фізики хімії в синхронному форматі? Документ-камери, середня ціна стартує від 6 тис грн, але на який рівень вийдуть синхронні уроки мистецтва? А це про напрям розвитку нашої культури та айдентики  з одного боку, рефлексії та психологічного розвантаження – з іншого. Побудова календарного планування з мінімізацією домашніх завдань, адаптація шкільної програми до вимог часу. Акцент на STEAM напрямок, міжгалузевий зв’язок, проєктну діяльність та компетентнісні задачі, впровадження в курс викладання шкільного соціального підприємництва з подальшою можливістю створити ці підприємства в освітніх закладах і багато іншого, – наголошує експерт. – Ми не просто маємо відчувати час, говорячи про освіту сьогодні, ми маємо підготувати підростаюче покоління бути повноправними партнерами у відбудовуванні майбутнього нашої країни через кілька років».

Оскільки виклик перед освітою стоїть величезний, то і зусилля всі мають докладати неймовірні. Не варто відкладати на завтра, почати треба саме зараз, роблячи на своєму місці кожен свою справу та якнайкраще.

«Не приймайте рішення за дітей, станьте для них менторами та наставниками, супроводжуйте всі їх успіхи та труднощі, але не вирішуйте за них, руйнуючи свої нерви та позбавляючи дітей можливості здобути свій досвід. Очевидно, що виклики, з якими стикнеться підростаюче покоління набагато суттєвіші за наші, а це означає, що вже сьогодні їх шлях складніший за наш, але саме він забезпечить дітей необхідними скілами для того, аби  ми мали сильну, процвітаючу Україну в майбутньому. Згадаємо слова цитати, з якої я сьогодні розпочала: «Школа – це майстерня, де формується думка підростаючого покоління, треба міцно тримати її в руках, якщо не хочеш випустити з рук майбутнє». Досить скаржитися та шукати перешкоди, давайте зосередимося над рішенням, а проблема одна велика в освіті сьогодні: ЯКІСТЬ, а методи та формати для кожного освітнього закладу вже мають бути своїми, головне – почати працювати у цьому напрямку вже зараз», – завершила Наталія Тішкова.


Матеріал підготовлений у рамках проекту «Зміцнення громад заради перемоги та відродження України» «Зміцнення громадської довіри» USAID/UCBI III.
Проєкт “Зміцнення громад заради перемоги та відродження України” “Зміцнення громадської довіри”USAID/UCBI III виконується за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).