Снаряди влучили в будинки та городи, вдома були діти: як мешканці Краснопілля пережили черговий артобстріл

У Краснопіллі 3 серпня російська артилерія поцілила в город. Знищила полуницю та ягідні кущі. Водночас уламками снарядів пошкоджено низку будинків місцевих мешканців. Якої ще шкоди завдали росіяни краснопільцям та як їм живеться за 8 кілометрів від ворога, – у матеріалі Суспільного.

Понад добу тому на городі місцевого мешканця Олександра росла полуниця та міцніли плодово-ягідні кущі. Нині на їхньому місці – глибока вирва, через дощ вона залита водою. Коли росіяни влучили у його земельну ділянку, чоловік був на роботі. Трапилося це орієнтовно об 11.00.

До обстрілу, за словами господаря, його родина полюбляла проводити тут свій час.

“Дитина з дружиною постійно виходять зранку, каву п’ють, малий у пісочниці гуляє. Вчора, слава Богу, у цей час вони ще спали, відпочивали”, – говорить він.

Про те, що поцілило поруч із його будинком, Олександру телефоном повідомила родичка.

“Каже: “Саша, полетіло ніби до вас кудись! А чи в будинок, чи в город – ніхто не знає”. На роботі відпросився і поїхав додому, бо ні сусід слухавки не бере, ні дружина. Думаю, щось-таки трапилося, треба їхати. Приїхав додому, з того боку зайшов – усе ціле. Заходжу сюди, а тут немає жодного вікна, усе посічене, там паркан повалений. У сусіда дивлюся: пів кута відбило, хата розбита. Уламків пів п’ятилітрового відерця”, – розповідає чоловік.

І демонструє журналістам свої знахідки – уламки снарядів.

“Упевнено можу сказати, що це із САУ-122, бо вчора і вибухотехніки приїжджали, і мій товариш знайшов мідний обідок. Це САУ, бо до кордону 10 кілометрів, десь так, то міномет сюди не доб’є, а САУ 30 кілометрів б’є”, – вважає він.

Показав Олександр і місця в будинку, де він повитягав уламки. Чоловік каже, що ремонт своєї оселі закінчив лише кілька років тому.

“Два роки, грубо кажучи, ремонту, і почалася війна. Тільки вставили нові пластикові вікна, у ванні ремонт новий. Той уламок маленький, який я показував, він прошив вікно, плитку, попав у двері, вилетів із дверей”, – розповідає чоловік.

Господаря сусіднього будинку, Олексія, під час артилерійського обстрілу теж вдома не було. Серед пошкоджень, які одразу впадають в око, – вікна, дах та посічені стіни.

“Телевізор прошило наскрізь, шафу. Усі уламки були на дивані. Дітвора була вдома. Ми були в магазині. Тут немає паркана, його знесло. Тут таке було…. Ніхто не думав. Обстріли були, і з вертольотів стріляли, з літаків, ракети прилітали у центр, а до нас це вперше”, – розповідає чоловік.

Нині пан Олексій із родиною вже трішки навів лад.

Без пошкодження обійсть, але теж налякані й інші мешканці цієї вулиці у Краснопіллі.

“Було страшнувато. Якщо за 80 метрів був вибух, то я думаю, що це можна було відчути”, – говорить місцевий мешканець Володимир.

Через обстріл на цій вулиці зникло світло, утім, його вже відновлюють. Фахівцям доводиться виїжджати на місця аварій одразу після обстрілів, говорить майстер цеху ремонту обладнання, Юрій Анатолійович.

“Підстанції ремонтуємо ми, якщо трансформатор пробитий, чимало вже їх побито. Здебільшого пошкоджені лінії, і їх ремонтують лінійні бригади. Ми їм допомагаємо, бо треба швидко зробити і поїхати звідти. Страшно. Ви живі люди”, – додає він.

Чекає на мир та спокій як у Краснопільській громаді, так і по всій Україні 83-річна Антоніна Кузьмівна.

“І за діток страшно, і за себе страшно. Прожити життя так, і за що страждати? І що ми їм зробили поганого? Наша Україна бідна, ми не лізли до них, а вони до нас. Ще й наших діток б’ють. Коли вони зупиняться? Кріпитися треба, чекати миру. Може, дасть Бог, я дочекаюся”, – говорить вона.

Від селища Краснопілля до кордону з російською федерацією – лишень 8 кілометрів.