Боротьба з лудоманією: приклад Норвегії
Після оприлюднення даних щодо кількості осіб, які знаходяться у Єдиному реєстрі КРАІЛ, що містить інформацію про наявність ознак ігрової залежності, стало зрозуміло, що кількість лудоманів в Україні лише зростає. Реєстр майже повністю складається із заяв на самообмеження, проте факт від цього лишається незмінним. Чи є прямий зв’язок між збільшенням кількості таких осіб та легалізацією грального бізнесу в країні, чи все ж ситуація має мати зворотну тенденцію?
Результати реформ
Впливати напряму на легальний гральний бізнес виходить лише на законодавчому рівні. Проте навіть в тих країнах, де такий вид діяльності легалізовано вже не перший рік, проблемних питань вистачає, адже гральний бізнес завжди вимагає індивідуального підходу та просто немає універсального рецепта керування ним через економічні та правові особливості кожної країни. Спільне у ньому хіба що зовнішня структура – букмекери, онлайн казино, лотереї, казино демо та інше.
За статистичними даними 2019 року, загальна кількість лудоманів у Норвегії сягала 180 тисяч осіб. З них понад 120 тисяч не мали такого статусу, знаходячись у так званій групі ризику. Лише декілька років потому цифри суттєво зменшилися – наразі Норвегія налічує лише 23 тисячі залежних гравців, а показних тих, хто має певні ознаки залежності знизився до 93 тисяч.
Експерти називають таку тенденцію результатом кропіткої праці саме на рівні реформ та змін у гральному бізнесі країни. По-перше, це боротьба з нелегалами, а особливо в умовах прогресу онлайн майданчиків для азартних ігор. По-друге, це дотримання правил безпечної гри – такий курс сьогодні взятий в усьому світі. Він має на увазі створення безпечного середовища для гри, що формує позитивне сприйняття галузі у соціумі. Боротьба з чорним ринком азартних ігор вилилася у масове блокування сайтів та навіть банківських рахунків, а от за для турботи про гравців було створено обмежувальні реєстри та введено більш жорсткі обмеження для реклами.
Як регулюється гральний бізнес в Україні?
Усі згадані вище заходи практикуються також і в Україні, проте їх ефективність поки що недостатня, щоб говорити скоре розв’язання проблем, пов’язаних з ігровою залежністю. Зокрема одна з причин розповсюдження лудоманії у тій же Норвегії була пов’язана саме з рекламою азартних розваг. В Україні працюють досить конкретні вимоги Закону про рекламу, які також обмежують популяризацію цього виду діяльності. Наприклад:
- Заборона зовнішньої реклами;
- Спрямування реклами на незахищені верстви населення;
- Заборона реклами на товарах;
- Реклама на радіо чи телебаченні дозволена лише у нічний час.
Це лише деякі основні обмеження, проте із рекламою в інтернеті боротися все ж складніше.
Легалізація грального бізнесу призвела до значного скорочення наземних нелегальних закладів, а далі змусила зосередити боротьбу на сегменті онлайн казино. Про певні успіхи КРАІЛ звітувала у 2022 році та навіть розповсюджувала довідку, як відрізнити легальний сайт від нелегального, проте така боротьба наразі виглядає нескінченною, зважаючи на особливості існування казино в мережі інтернет.
