Крім того, він розповів, що є і візуальні речі. Це коли військові стоять на постах спостереження і дивляться. Якщо ракета радіолокаційно малопомітна, тобто на радарі вона може спершу бути непомітною, то армійці стоять і через засоби взаємодії повідомляють, що візуально помічена ракета. Тобто вже вмикаються більші сили та засоби щодо того, щоб її виявити – і, відповідно, в тому напрямку, де вона летить, вмикається повітряна тривога.

Речник командування Повітряних сил ЗСУ також наголошує:

“Хочу нагадати, що ракети, які летять, скажімо, з акваторії Чорного моря, – вони летять в одному напрямку. Летить звідти на Вінниччину, наприклад. По дорозі вона може змінити курс різко праворуч-ліворуч. І тут ми вираховуємо – є спеціальний алгоритм – ми дивимося, куди вона може звернути, в якому напрямку, який вона може зробити віраж, – і довкола цієї траєкторії вмикаються всі області. Й тому дуже часто вся Україна червона. Тому що є загроза того, що ракета може змінити свій курс”.

Також враховуються і всі дані розвідки, які мають Повітряні сили ЗСУ, це інформація про те, де планується удар, по яких місцях.

“Це надзвичайно складна система, чимало людей над цим працює. І з кожним днем, тижнем і місяцем війни воно все більше вдосконалюється. Бо ніхто не стикався з такою ракетною загрозою, як стикнулася Україна. Жодна країна світу не знала таких атак. І сьогодні ми показуємо всьому світу, як ми з тим озброєнням, яке в нас є, це все робимо – і сповіщаємо людей, і збиваємо ракети, які можемо збивати”, – підсумовує Юрій Ігнат.