“Аби я виїхав з міста, для мене це було б ганебно”, – захисник Сумщини зі 117-ї бригади

В’ячеславу Гаврилову 36 років. Чоловік має позивний «Сява».

Військовий досвід

До повномасштабного вторгнення також був військовослужбовцем. Ще на початку 2015 року В’ячеслав вступив до лав 8-го полку оперативного призначення НГУ, де навчався тактиці ведення вуличних боїв і боїв у лісосмузі. Там чоловік оволодів технікою користуванням різноманітною зброєю калібрами від 5,45 мм до 120 мм.

«Дуже вдячний командирам полку за всі тренування та навички, які допомогли мені зберегти життя. Після закінчення мобілізації та контракту в НГУ не завершив військову службу, підписав контракт з 15 ОМПБ, в кінці 2019-го року закінчив 205 навчальний центр з бойової та тактичної медицини за стандартами НАТО (68W), також в кінці 2020 року пройшов навчання з військовослужбовцями Великобританії в операції «Орбітал», де здобув навички інструктора», – говорить В’ячеслав.

За час служби чоловік мав як смішні, так і сумні моменти. Наприклад, коли на одного часу на Донбасі був введений режим тиші, але сепари почали ледь не у відкриту переміщуватись по своїй позиції. Взявши у побратима спортивну рогатку, почав їх обстрілювати горіхами. Вони, натомість в ефірі почали панікувати і кричати, що ми їх обстрілюємо грецькими горіхами. Трагічних моментів було також забагато….

24 лютого

Але 24 лютого чоловік не міг до кінця повірити, що війна прийшла на його рідну Сумщину. Всі вибухи і відлуння боїв спочатку сприймав як поганий сон. Але, побачивши ворожу техніку на вулицях рідного міста, зрозумів, що це реальність. Тож, переконавшись у безпеці рідних, вступив в ряди територіальної оборони.

У лавах 117-ї бригади

В’ячеслав зв’язався з побратимом з колишнього місця служби й уточнив про вакантні місця в підрозділі та можливість отримати зброю для захисту рідних Сум. Так і почалась його служба в лавах 117 обр ТрО.

Родина і перемога

Думок з приводу виїзду в безпечне місце чоловік не мав взагалі.

«Навіщо ж я тоді приймав присягу, заради чого я провів більше 7-ми років на Донбасі? Аби я виїхав з міста, для мене це було б ганебно, всупереч усім моїм переконанням», – говорить він.

Донька В’ячеслава деякий період провела за кордоном, коли в Сумах стало відносно безпечно, повернулась додому.

Чоловік запевняє, що ми боремось з дуже підступним ворогом…Чи буде повторний наступ на Суми, точно сказати не може ніхто. Але В’ячеслав беззаперечно вірить в нашу перемогу. Після якої має намір відпочити, відвідавши кілька країн.