Керівник Сумської міської клінічної лікарні №5 В’ячеслав Петренко про те, як згуртувалися й працювали в умовах війни
У перший день повномасштабного російського вторгнення на територію Сумщини заїхала російська техніка. А обласний центр на місяць опинився у ворожій облозі. Незважаючи на небезпеку обстрілів, труднощі з постачанням продуктів та ліків, сумські лікарні продовжували працювати, адже й військові, і мирні мешканці потребували медичної допомоги. У колективі Сумської міської клінічної лікарні №5 мають свою історію мужності – як працювали й лікували пацієнтів.
П’ята міська клінічна лікарня у Сумах – одна із найбільших, це багатопрофільний медичний заклад. Майже чверть століття її беззмінним керівником є кандидат медичних наук, Заслужений лікар України В’ячеслав Петренко. Під його керівництвом колектив закладу цілеспрямовано працював на розвиток лікарні, розширення і покращення якості медичних послуг.
24 лютого 2022 року медичний колектив приголомшила чорна звістка про повномасштабне російське вторгнення.
«Наш штаб зібрався у той же день. Штаб – це я, мої заступники, завідувачі відділень. Сіли тут в кабінеті і визначили, що нам потрібно робити. Незважаючи на ситуацію, ми намітили, хто чергувати буде, що у нас з ліками, водою, освітленням. Як ми будемо забезпечувати надання медичної допомоги, адже всяке могло бути. І поранених везли, і близько 300 хворих було у лікарні, і тяжкі хворі в реанімації, а ще тяжкі хворі у нас на гемодіалізі», – згадує керівник медзакладу.
Це вже сьогодні В’ячеслав Петренко може зізнатись: було страшно, але показати свої емоції колегам того ранку він не мав права.
«Основною моєю задачею як керівника було – це не посіяти паніку в колективі. Жоден завідувач, жоден керівник середньої ланки не покинув лікарню ні на той період, ні до сьогоднішнього дня. Потім мені говорили: ми на Вас дивилися, якщо б Ви поїхали, то ми б теж поїхали…»
Але від найпершого дня вторгнення і протягом цілого року війни тут наполегливо працювали. Облаштували відділення екстреної та невідкладної допомоги для особливих пацієнтів – самотніх тяжкохворих людей. Цілодобової медичної підтримки потребували й пацієнти паліативного відділення.
Ліхтарики – на випадок вимкнення світла, і рації для персоналу, коли не працювали телефони, генератори для роботи при відключеннях світла,- так налаштовували енергетичну автономність лікарні в перші дні.
Коли почались авіанальоти й артобстріли, постало питання безпеки медичного персоналу, пацієнтів, і мешканців мікрорайону, яким у цій частині міста ніде було сховатись.
У перші дні й тижні вторгнення це був звичайний підвал. Сьогодні – величезне приміщення, 2 тисячі м.кв, – з новим ремонтом і всім необхідним. Цю роботу розпочали одразу після деокупації Сум і виконали за кошти самої лікарні.
В оновленому укритті напоготові повноцінна операційна. У приміщенні – автономна система вентиляції, система постачання кисню, є світло, тепло, вода, каналізація, санітарні кімнати та душові.
Рік тому, особливо підкреслює В’ячеслав Петренко, Суми вистояли завдяки неймовірній згуртованості, взаємній допомозі і міської влади, і сумчан. І саме це народне єднання підтримувало й надавало впевненості та забезпечило повноцінну роботу медичного закладу.
«Безумовно, ми хочемо сьогодні, щоб якнайшвидше наступила Перемога. А ми – колектив лікарні №5, своєю самовідданою працею стараємось наближати цей день. І я впевнений, що він скоро наступить», – говорить В’ячеслав Петренко.
