Ваел Руманех: «Я пишаюся бути українцем і намагаюсь допомагати Україні та Сумам усім, чим можу»

Cтав волонтером за покликанням серця – саме так можна сказати про лікаря-кардіолога з міста Ужгорода Ваела Валіда Сулеймана Руманеха.

Народився у Палестині, але з гордістю називає себе українцем. У нашій країні він живе уже 22 роки, за цей час вона стала для нього не просто рідною, а другою Батьківщиною. Тут одружився з чарівною українкою, тут зростає його син. Про Україну чоловік говорить з щирою любов’ю та ніжністю, тож не було дивним, що з початку повномасштабного вторгнення Ваел Руманех вирішив допомагати країні як волонтер. Велику увагу приділив і місту Суми, відвідавши наш обласний центр особисто зі своєю гуманітарною місією.

В інтерв’ю телеканалу СТС Ваел Руманех розповів, що означає для нього волонтерство, наскільки війна змінила українців і зізнався, що вразило його в сумчанах.

Ваел, що б Ви могли розповісти про себе?

Я громадянин України, одружений з українкою, маю дитину, сину 9 років. Уже 22 років живу тут, в Україні. За професією лікар-кардіолог, доктор медичних наук. Також я помічник-консультант народного депутата Людмили Іванівни Марченко. Вдячний їй за можливість займатися зараз благодійністю.

Ваш візит у Суми був пов’язаний із волонтерською роботою?

Минулого літа я прожив у місті Суми два місяці. Я приїжджав як представник індійського благодійного фонду «Shri Rajat Jain, Doctors for you New Delhi», відвідував лікарні у Сумах, Полтаві та Харківській області, аби дізнатися, які вони мають потреби у медикаментах та обладнанні і яка допомога потрібна для наших військових. У медзакладах сформували офіційний список із переліком необхідного. Далі я слідкую, щоб була доставка з благодійного фонду конкретно до лікарень. Прагну зробити так, щоб допомогу отримали саме ті люди, які найбільше її потребують. Крім того, я постійно даю телефоном консультації як лікар-кардіолог, допомагаю і на блокпостах. Я пишаюся бути українцем і намагаюсь допомагати усім, чим можу.

Сумам ви допомагаєте чи не найбільше. Чому?

Я вже неодноразово бував у Сумах, маю тут хороших друзів. А близьких завжди хочеться підтримати по-особливому. До того ж, Суми знаходяться зовсім поруч із кордоном, а це означає, що місто дуже потребує цієї допомоги.

Як ви пережили початок війни? Що змінилося особисто для вас?

Війна зміцнила мене у думці бути сильнішим, стояти до кінця. Більше половини мого життя пов’язано з Україною. Вона для мене не як рідна, а рідна. Війна показала, шо потрібно ставати більш сильними, аби перемагати на всіх фронтах.

Яке враження на вас справили Суми?

Суми гостинні, сумчани, з якими я спілкувався, привітні, вони були дійсно раді знати, що є людина, яка насправді хоче допомогти. Я дуже задоволений. Довелося провести чимало зустрічей, люди відкриті і щирі.

Якими благодійними справами ви зайняті наразі?

Продовжую займатися тим, що й торік. Звертаюся у лікарні, вивчаю їхні потреби і стежу, щоб допомога знайшла адресатів. Зокрема, у Сумах я дізнався про актуальні запити медиків, щоб наш фонд за можливістю міг їх задовільнити. Благодійна робота триває також у Полтаві, Києві та інших містах.

З якими проханнями у лікарнях звертаються найчастіше?

Насправді з найрізноманітнішими. По обладнанню, наприклад, – УЗД, стоматологічне крісло, рентген, електрокардіограф… Ми перебуваємо на зв’язку з лікарями інших регіонів, вони вже стали нашими друзями.

Що для вас волонтерство? Як вдається поєднувати його із роботою кардіолога?

Волонтерство для мене почалося ще у 2014 році, тоді ми ходили в дитячі будинки Луганської області, також допомагали. Тобто для мене заняття благодійністю справа не нова. Розумієте, людина повинна цінувати ту землю, на якій знаходиться. Цінувати, допомагати, віддавати частинку свого серця, любити.

Сьогодні всі українці об’єднані вірою у перемогу України. Напевно, і для вас це найзаповітніше бажання?

Звичайно! Переконаний, що буде перемога на 100%, на мільйон! Я впевнений у наших Героях! Слава Україні і cлава нашим Героям!