“Вчили таблицю множення у погребі” – як діти з прийомної родини в селі Білка переживали окупацію

Вони бачили війну за кілька метрів від дому, у їхніх городах розривалися снаряди, вони вчили уроки у підвалах, і назавжди у їх дитячих голівках відкладеться страх, який відчули, коли ворог зайшов на Охтирщину.

У дитячому будинку сімейного типу Людмили Савченко виховується 6 дітей. Старшим Михайлу та Станіславу − по 11 років, Олексію − 9, Софії − 8, Анастасії − 6 і наймолодшій Милані − 5 років.

До війни вони виховувалися у родині Людмили Олексіївни та Миколи Івановича Савченків. Чуйні та доброзичливі батьки сприяли всебічному розвитку вихованців, дбали про їх здоров’я та виховання. А потім у село Білка Тростянецької громади, де вони проживали, зайшли солдати рф. Під час окупації від тяжких поранень Микола Іванович загинув. Весь період окупації Людмила Олексіївна перебувала вдома з дітьми. Родина неодноразово піддавалась обшукам, які вчиняли вороги в їх оселі.

«Ми були вдома, і залишимося вдома, а де ж нам ще бути, − розповіла пані Людмила. − Тут наш дім. Від обстрілів ховалися в погребі, навіть вчилися в погребі, адже я розуміла, що діти мають отримувати якісну освіту. Учила з дітьми таблицю множення, читали, спілкувалися. Я робила все можливе, щоб вберегти психіку дітей».

Після звільнення Тростянецької громади мама з дітьми пройшли реабілітацію в Житомирі.

«Психологи нам сказали, що, хоч і пережили війну, але з ними все нормально. Ми стараємося, щоб вони нам допомагали по господарству, я налаштовую їх на позитив», − зазначила вона.

 

Читайте також: