До Дня працівників освіти України на телеканалі СТС вийшов цикл сюжетів про наших героїчних освітян

Перша неділя жовтня – це не звичайний день для України й українців. Саме у першу неділю другого місяця осені, а цьогоріч це 2 жовтня, ми відзначаємо День працівників освіти України.
Свято особливе, щемливе й зворушливе, свято всенародне, адже у кожного з нас у серці живуть найтепліші спогади про дитинство, нерозривно пов’язані зі школою та вчителями.
Цьогоріч через посилення збройної агресії і широкомасштабне вторгнення росії наше життя змінилося назавжди, розділившись на “До” і “Після”. Все, що ми робимо, набуло нового змісту й нових сенсів.
Тож і наші педагоги, окрім своїх безпосередніх завдань – навчати молоде покоління українців, – в умовах воєнного часу допомагали військовим, волонтерили, налагодили випуск військової амуніції, готували їжу для наших захисників, підтримували дітей та їхніх батьків в окупації, виявляючи справжній героїзм.
На думку нашої редакції, важливо про це не забувати, тож телеканал СТС реалізував ідею створити цикл сюжетів про працівників освіти Сумщини, їхню діяльність в умовах воєнного часу, самовідданість та унікальність.
Наразі вже вийшло 7 сюжетів, присвячених нашим героїчним освітянам. Пропонуємо їх вам для перегляду.
Щиро вітаємо наших освітян зі святом!
Дякуємо та низько вклоняємося нашим захисникам і захисницям, завдяки яким ми можемо писати (а ви – читати) цей текст УКРАЇНСЬКОЮ мовою.
Все буде Україна!

«Освітянський фронт»: як Лідія Литвинюк разом з колегами налагодили випуск військової амуніції

У першому матеріалі ви дізнаєтеся про те, як майстриня виробничого навчання Сумського вищого професійного училища будівництва і дизайну Лідія Литвинюк налагодила випуск військової амуніції.


Готують з любов’ю та вірою у перемогу: як білопільські освітяни створили волонтерську кухню

Майже 7,5 тисяч порцій сухих сумішей для гарячих страв, фіточаї, сухарики, десятки кілограмів смаколиків для місцевого добробату та на передову виготовив колектив Білопільського центру дитячої та юнацької творчості. Ініціатором створення волонтерської кухні стала директорка закладу Наталія Садова.


«Освітянський фронт»: як педколектив дитсадка в Хотіні допомагає українським захисникам

У цьому матеріалі ви дізнаєтесь, як вихователі дитсадка «Струмочок» у Хотіні, буквально за 2 кілометри від кордону, під обстрілами продовжують працювати з малюками та активно допомагають українським захисникам.


Майже 26 тисяч порцій: у школі №1 в Охтирці готували для захисників

Освітянський фронт дуже різноманітний. Героїчні охтричани під постійними обстрілами, як вміли, працювали на перемогу. Шкільний вчитель фізкультури Олексій Кобзар став рятувальником та розбирав завали після ворожих нальотів. Директорка школи №1 Інеса Шульженко організувала виробництво гарячого харчування для захисників Охтирки. За 4 місяці разом з колегами приготували майже 26 тисяч порцій.


Тимчасова домівка: Грунський ліцей прихистив переселенців з Охтирки, Тростянця та Харківщини

Грунська громада на Охтирщині за пів року повномасштабної війни дала прихисток 250 тимчасово переміщеним особам. В гуртожитку місцевої школи створили всі умови, аби люди, які лишилися без даху над головою, могли спокійно жити. За словами директорки закладу Алли Хоменко, їх шкільна родина значно зросла, бо з кожним, хто перебував у закладі, підтримують зв’язок.


Вчитель поруч: Лебединська школа №1 під час часткової окупації жодного дня не припиняла роботу

Онлайн-зустрічі, психологічні тренінги, бесіди і, звичайно,уроки за програмою. Вчителі Лебединської школи №1 в найважчі для Сумщини часи стали для своїх учнів психологами і всіляко підтримували їхні родини. Втім, не забували і про освітній процес. За підсумками навчального року мають чимало нагород. Випускник закладу отримав на мультипредметному тесті по 200 балів з двох предметів.


Допомога особливим дітям: як тростянецькі освітяни працювали під час тимчасової окупації

Після окупації Тростянця інклюзивно-ресурсному центру пощастило залишитись неушкодженим. Та вихованці закладу досі оговтуються від пережитого. Колектив закладу всіляко підтримував дітей та батьків, а після звільнення міста – поглибився у відновлювальну корекційну роботу.