Заправляє ліжко і отримав звання лейтенанта: про самопочуття глухівського хірурга Артура Тонояна

З моменту отримання важкого поранення Артуром Тонояном під час стримання ворожого наступу на Херсонщині минуло півтора місяці. У знаного хірурга багато товаришів, приятелів, які щиро переймаються його долею. Немало і пересічних громадян та вдячних пацієнтів, що простягли йому руку допомоги у важкий період життя. Сумна новина про госпіталізацію Тонояна з лінію фронту до Одесської лікарні викликала стурбованість і занепокояння не тільки у жителів Глухова, але й інших наших земляків, що перебувають за сотні, а то й тисячі кілометрів від малої Батьківщини.
Артура Азатовича цей час не залишали сам на сам з бідою, його систематично відвідували у лікарні знайомі і друзі. Серед них Євгеній Носов, який піклується про лікаря і час від часу інформує про його самопочуття. У своєму останньому він дописі він розповів, що після ряда оперативних втручань стан здоров’я Артура наразі стабілізувався – він сам встає і заправляє кровать, йдеться про встановлення протезу. Також за час перебування в лікарні хірургу надали військове звання “лейтенант”:
Після низки операцій його стан стабілізувався, Артур став помітно бадьорішим, сам встає, заправляє ліжко, загалом одужує. Йдеться вже про встановлення протезу гомілки. Ще йому надали військове звання «лейтенант». За цей час, що я навідую Артура, познайомився з багатьма хлопцями, які понівечені війною прибувають з південного напрямку”, – поділився Євгеній Носов.
Окремо Євгеній Носов відзначив згуртованість і небайдужість наших земляків, які допомогають не тільки знаному лікарю, а ще й іншим хлопцям по палаті:
Мені постійно дзвонять і запитують про стан Артура, а в палаті тепер відвідувачі. Ось і цього разу в коридорі зіткнувся із земляками, які живуть уже давно в Одесі та прийшли провідати нашого лікаря, про якого дізналися зі статей. Литвинінчук Людмила, навіть перебуваючи за кордоном, організувала доставку теплих флісових речей для всієї палати та солодощів. Дякую всім небайдужим. Найголовніше – хлопці бачать турботу і не почуваються покинутими, що їх пам’ятають, шанують і розуміють, що вони для всіх нас зробили. Все буде Україна!”, – підсумував він.
hlukhiv.info