“Зараз війна дуже страшна”. Розповіді двох воїнів, які служать на Сумщині
Військовослужбовці Олексій Волошин та Дмитро Жосан з початку широкомасштабного вторгнення російських військ служать в роті охорони Сумського територіального центру комплектування. Обидва чоловіки воювали в зоні АТО й Операції Об’єднаних Сил. Своїми історіями поділились із кореспондентами Суспільного.
Вранці 24 лютого, дізнавшись про початок вторгнення, чоловіки пішли у центр комплектування.
“24 як поїхав зранку – було десь чоловік 800, мабуть. Тоді вже, коли з’явилась зброя, ще більше було. Дуже багато хлопців, чоловіків, будь-якого віку, ніхто не хотів залишатись осторонь”, – згадує головний сержант роти охорони Сумського ТЦК Дмитро Жосан.
“В нас організувався штаб. Я особисто сидів і приймав дзвінки від населення нашого для того, щоб якось дізнатись, де знаходиться ворог. І от в ці дні телефон не замовкав. Я не знаю, звідки вони брали мій телефон, і зі мною ще капітан сидів, але ми тільки встигали записувати і узагальнювати дані, він передавав їх далі, і тоді вже артилерія і там під Бішкіньом працювала авіація, байрактари. Тобто, ми передавали дані, але це все люди. Я запам’ятав ось, якби не наші люди, то…Без них просто нічого б не вийшло”, – говорить т. в. о. командира роти охорони Сумського ТЦК Олексій Волошин.
Згадують військовослужбовці перший ворожий авіаудар по Лебедину.
“3 березня перший був нанесений удар: по трансформатору, який живив наше місто. Там несли службу хлопці з роти охорони, плюс прикордонники Нацгвардії і, на жаль, в той день загинув хлопчик із Нацгвардії. Він просто не встиг заскочити в бліндаж. Удар був дуже сильний, тому що вирва була – два чоловіка ставали, не знаю, метрів чотири. І трансформатор, заправна станція – все це злетіло, загорілось”, – каже Олексій Волошин.
“Це відбулося вночі. У нас авіанальоти відбувались всі, як за годинником: з часу ночі до двох ночі. Пролітав, кружляв над Лебедином, спокійно вони себе вели. Моторошно було, багато тут і рідних і близьких. Коли в свій час був там (в зоні АТО – прим. авт.), то спокійніше було, думав за себе і за побратимів. А тут розумієш, що ти військовий: кинути не можна, потрібен тут, потрібен там”, – говорить Дмитро Жосан.
За професією Олексій Волошин морський офіцер.
“У 2014 намагався служити, але за освітою я військовий офіцер морський, і тоді не знадобився. У 2015 році пішов служити, був під Маріуполем, 19 окремий мотопіхотний батальйон. Повернувся у військомат після року. Прослужив тут, займався комплектуванням. Підписав контракт, і вже у 2017 році пройшов перепідготовку, був командиром розвідроти 72 бригади, потім заступником командира роти по морально-психологічному забезпеченню групи матеріального забезпечення. І, на жаль, в 2019 році за станом здоров’я мене комісували”, – пояснює чоловік.
Дмитро Жосан пішов служити у 2014 році. Рік відслужив у 95 аеромобільній бригаді.
“Піски, Донецьк, аеропорт. Вся Донецька область. Потім по контракту був ще в 30 бригаді механізованій. У 2018 році в 72 бригаді був”, – пояснює Дмитро Жосан.
Понад рік чоловіки служать в роті охорони. Порівнюючи службу в зоні ООС і під час широкомасштабного вторгнення, військовослужбовці кажуть наступне.
“Саме найскладніше, мабуть, – розібратись у собі. Весь час був у бойових підрозділах, а зараз, на даний момент… ну, наче військомат, тут вдома. Оце важко перебороти: що і тут люди потрібні, і тут робиться робота, і тут ти потрібен. Мені простіше там”, – говорить Дмитро Жосан.
“Зараз війна дуже страшна. Я, на жаль, зараз не був там, на передку, але, коли зустрічаю тих хлопців, які були в нас в роті і пішли далі служити і приїжджають, мають поранення, контузії… То вони розповідають, що дуже важко, дуже складно. Ну, зате тримаються, молодці”, – говорить т. в. о. командира роти охорони Олексій Волошин.
Переконаний військовослужбовець і в тому, що перемога буде за нами.
“Перемога буде, і буде скоро. Дякувати, що нас забезпечують зброєю, а наші хлопці все це освоїли: в мене дуже багато друзів, які пройшли в Чехії, Словаччині, в Німеччині і в Англії перепідготовку, я з ними підтримую відносини. І вони кажуть, що моральний дух в армії гарний, зброя є, чекають команди. Так що перемога буде за нами. Тільки так”, – зазначає Олексій Волошин.
