“Люди постаріли вмить”. Мешканка прикордонного села на Сумщині розповіла про життя під обстрілами
Польові роботи проводять за планом, розповідає пані Наталія, от тільки заважають з росії, яка за 200 метрів від села:
“Наш город, отам жили мої батьки, город виходить аж туди до них. Садили цей рік. Кажу: “Паша, давай швидше, швидше”. Тільки додому приїжджаємо – гуп! А моркву сіяла! Сію моркву, чую, отам “гуп!”. Я оце рядочок досіяла, і думаю: треба ж загорнуть, бо я ж потім не знайду. Я загортаю, а воно над головою пролетіло – і “гуп!”. Отак сіяла моркву. А ввечері вже ховалися, тому що прямо по даху прилетіло. З сусідами сиділи за двором, а воно як дало. Довелося ховатися”.
Наслідки того обстрілу залишилися на дахах будівель і на паркані. До Наталії Вікторівни часто привозять із Сум онуків. Їздити доводиться по дорозі, яка йде вздовж кордону, іншої немає.
“Приїхали – обстріли. Дорога одна, як їх випроводить?.. Все одно їздять. Діти кажуть: “Мам, яка різниця, чи ти там одна, чи ми гуртом, все одно ми разом”. Зятя забрали захищати Україну, а вона за руль і привозить дітей”, — говорить Наталія.
У дворі для онуків облаштували майданчик, далеко від садиби дітям бігати не дозволяють, особливо після нещодавнього випадку.
“Цей раз там гуляли з чужими дітьми, всі прибігли до нас, тому що ось отам за городами запалили поле. Вони стріляли, і там зразу зайнялося поле. В місті вони такого ще не чули, почалася істерика, а що зробиш? Жити треба якось. Отак і живемо”.
Наталія Вікторівна завідує місцевим будинком культури. Зараз він не працює.
“До війни він функціонував кожного дня, а зараз ходимо, прибираємо, навідуємося. До війни ми проводили концерти, дискотеки в нас були, шахматний гурток. Дітки ходили, грали – більярд, теніс. Концерти, нечасто, ну три концерти на рік було”, — пригадує жінка та додає, що тепер місцеві жителі намагаються зайвий раз із подвір’я не виходити: “Страшнувато. Це рідко коли збіжимося до кучки, щоб просто поспілкуватися, а так ні. Кожен дома”.
Про нинішній побут і життя села під обстрілами говорить так:
“Хазяйство ще більше завели! До війни люди спілкувалися, спілкування було більше. А зараз все замкнуте, зараз пройди по селу – кожен дома, тому що від дому страшно відійти. Люди стали такі – постаріли вмить. На любого можна глянуть і сказати, що да, війна змінила людину”.
Що відомо про село Степне на Сумщині
Село Степне до 2016 року називалося Ленінське. Входить до складу Хотінської громади Сумського району. Село розташоване за 200 метрів від кордону з росією.
