“Необхідно боронити свою родину і свою державу”: батько з сином разом воюють на Сумщині

Родини у війську. Батько з сином з перших днів війни долучилися до стрілецького батальйону, який формувався на заході України. За цей час несли службу на Харківщині, а тепер передислоковані на Сумщину. Чому вирішили іти служити разом і чи не заважає це службі — розповіли журналістам.

“Зрозумів, що необхідно боронити свою родину і свою державу, тому вирішив, що моє місце поруч з іншими військовослужбовцями”, — так про те, чому з перших днів повномасштабного вторгнення Росії долучився до військових, розповідає Сергій з позивним “Дред”.

Служить чоловік в стрілецькому батальйоні разом з сином Владом.

“На мої слова, що моєї участі буде напевно від родини достатньо, він мені сказав, що я також патріот, я також відчуваю потребу боронити державу в ультимативній формі зобов’язав мене, щоб я не відмовив йому взяти участь в боротьбі за незалежність України”, — говорить про свого сина Сергій.

24-річний Влад за чотири дні до початку повномасштабного наступу російських військових закінчив навчання в магістратурі за спеціальністю “Міжнародні правовідносини”. Тоді, у лютому, говорить не сумнівався ні хвилини:

“По-перше, рідний дім, рідна країна, рідні люди. Є заради чого йти, заради кого йти, та й з іншого боку, що мені. З моєю спеціальністю “Начальник речової служби” до готових батальйонів не взяли б, бо людей з такою спеціальністю дуже багато. Це ще пощастило, що батальйон з нуля формувався, тому було вільне місце. Сидіти вдома точно не хотів би, тому все одно пішов би”.

Батальйон, у якому служать чоловіки, ніс службу на Харківщині, а з початку літа передислокований до Сумського району. Влад відповідає за речове забезпечення, батько – за юридичні питання. Живуть чоловіки разом.

“Були такі умови, що думали, що краще б я служив би сам, в мене не боліла б голова за те, що поруч зі мною син, і він ризикує своїм життям. З одного боку, ми родина, і ми відчуваємо близькість один до одного, а з іншого – в нас різні військові звання, різна субординація, і ми зобов’язані за певних обставин ставити певні умови для того, щоби наша діяльність була наближена до позитивних результатів”, — розповідає Сергій.

“Батько бачить по-своєму, я бачу по-своєму. Він вже прожив достатньо, щоб в нього сформувалась певна база, як треба діяти, в мене вже сформувалася певна база, що треба так діяти, то спочатку було трохи складно, але зараз вже зрозуміло, що треба шукати якийсь такий місток між нами, і щось середнє між нами і є правдою”, — говорить Влад.

Загалом у їхньому підрозділі служить 10 сімей – це батьки та сини, а також брати, розповідає заступник начальника штабу із позивним “Банджо”:

“Немає якихось перепон, щоб батько і син, або два брати несли службу в одному підрозділі, якщо вони виявляють таке бажання, то, звісно, робиться переміщення, щоб вони могли пліч-о-пліч нести службу, один одному допомагати, десь підтримати, прикрити. Багато хто одразу йшов, коли люди призивались, йшли у військкомат, то їхнім основним побажанням було, що ми готові йти захищати нашу Батьківщину, але ми б хотіли робити це разом”.

І поки чоловіки несуть службу на Сумщині, вони мріють про повернення до Києва, де чекають рідні, з якими з лютого бачилися кілька разів.

“Обійняти дружину, продовжити виховання дітей, продовжити адвокатську практику. Сходити на рибалку, та інші “прєлєсті”, їх багато в житті є, але для того повинна бути спершу перемога”, — говорить Сергій.

Суспільне