“Останній раз телефонував 25 лютого”. Мати військовополоненого Миколи Дубоноса з Сумщини розповіла про сина

Родина військовополоненого з Конотопа – Миколи Дубоноса, майже нічого не знає про його долю. Чоловіка російські військові схопили у перший день повномасштабної війни – 24 лютого. Наступного дня він подзвонив матері та сказав, що в полоні. Більше зв’язку з ним не було.

Родина військового зв’язківця з 58-ої бригади Миколи Дубоноса живе у Конотопі. Миколі зараз 28 років. Його менший брат Єгор, якому 8 років, вже має уявлення про російський полон:

”Він був добрий, сім’ю захищав, любив нас усіх. – А де він зараз? – У полоні. – А що таке полон? Прив’язаний до стільця і сидить десь, не зрозуміло де”.

“Я довго не казала молодшому сину, що його брат у полоні, а коли він дізнався, знаєте як тяжко, коли твоя дитина йде брата рятувати? Його двічі за хвірткою ловила з його наплічником, з його автоматом іграшковим”, — розповідає мати військовополоненого — Ольга Удод.

Жінка каже, що її старший син 2 лютого поїхав у відрядження на митний пост “Бачівськ”. Більше вона його не бачила. Жінка згадує ранок 24 лютого:

“О 5-ій ранку я скочила, я вже не спала, на серці була тривога. І тут я включила телевізор і там почалося – новини. Я дуже чекала дзвінка від сина. Але боялася йому першою телефонувати, щоб йому, не дай Боже, зашкодити. 25-го я вже почала дзвонити йому на всі три номери, вони були заблоковані. І 25-го лютого о 16:30, пам’ятаю як зараз, він мені зателефонував і сказав: мамцю, тільки не переживай, я в полоні”.

Більше син не телефонував, каже Ольга. Вона зверталася до керівництва частини, де служив син, до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими у Києві, до Міжнародного Червоного Хреста, але ніякої інформації не отримала. Невтішні новини повідомили товариші Миколи Дубоноса, яких вже звільнили:

”Я нічого не знаю. Знаю єдине що, за словами (інших військовополонених — ред.),  в нього був відморожений живіт, а зараз, я суто випадково дізналася, що пальці від осколків були розтрощені і на пальцях, на руках, накладений гіпс”, — говорить Ольга.

Ольга Удод каже, що син здобув освіту звукорежисера і мріяв про творчу кар’єру, але всі плани зруйнувала війна:

“Вісім років був на баяні і рік на саксофоні. Спочатку думала з хати втечу, поки він вчився на саксофоні грати, а потім так красиво, гарно. Його запрошували в театр, у Києві, звукорежисером. Плани будував на життя”.

Суспільне