Позивний “Маяк”: 19-річний сумчанин з перших днів повномасштабної агресії рф став на захист України

Максим Луцик – корінний сумчанин, навчався на біолога та очолював Київський осередок української асоціації студентів. Так було до 24 лютого. Зараз йому 19, але він вже знає, що таке війна зсередини, біль втрати, та смерть. З перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну хлопець вирішив стати на захист рідної держави.

“О 9 годині ранку ми вже йшли з хлопцями в метро, маючи з собою всі документи для військомату. Я для себе вирішив, що нічим іншим, окрім як воювати, я напевно шо займатись не зможу, тому власне рішення я прийняв для себе дуже швидко, про те, шо треба йти за автоматом і як мінімум потрібно мати зброю в руках. Програма максимум – вижити на війні і потім продовжувати будувати країну”, – говорить Максим.

Отримавши зброю, Максим у складі підрозділу Легіону свободи вирушив на завдання. Від блокпостів у Броварах – до найгарячіших точок Київської області: Ірпінь, Буча, Гостомель.

Після, у складі Нацгвардії, підрозділ Максима направили у справжнє пекло – у Рубіжне, що на Луганщині. Вагання – їхати чи ні, зізнається, були:

“Я навіть зразу відмовився, ну так сказав, ні, я на Донбас не поїду, тоді сів, вимкнув телефон, тихенько собі подумав і вирішив, якшо ти вже назвався націоналістом, націоналістичне гасло повинно стати для тебе як мінімум якимсь дороговказом, і згадав для себе звичайну штуку: хто якшо не ми, коли якшо не зараз

Під позивним «Маяк» Максим спочатку був стрільцем, потім завідував видачею зброї, а згодом став керувати дронами, влучно вражаючи цілі ворога. Під час одного із завдань хлопець отримав травму, однак найболючішим, каже, стала втрата друзів.

“Коли мене контузило, я перебував у метрі від мого командира, який загинув, по нам прилетіло, прилетіло дуже великим калібром, і, на жаль, він загинув миттєво. Як тільки я зміг зібрати раму, відлетів, обтрусився. Ти маєш надавати другу допомогу, ти бачиш, що хтось з побратимів вже не підніметься, вже не допоможеш йомуКоли повідомили про те, шо загинув друг, це для мене було найважче”, – говорить Максим.

Війна змінила кожного та внесла корективи у плани на майбутнє, говорить хлопець.

“Нові професії, нові навички здобулись, цілі на майбутнє обновились, пріоритети в житті теж трошки помінялись. Тому що зараз звертаєш увагу на ті речі, про які раніше не думав і часу б їм навряд чи приділяв“.

Все ж головне для Максима зараз, як і для кожного українця – це перемога, настання миру, спокою і відбудова незалежної України.

Детальніше – у нашому сюжеті: