У Буринській громаді попрощалися із загиблим героєм Олександром Половком
Повітряна тривога у Сумській області тривала 13 травня 2023 року із 12.17 до 13.47… Саме протягом цього часу у селі Степанівка Буринської територіальної громади йшла жалобна церемонія прощання із загиблим захисником України Сашею Половком.
Зустрічали воїнами до рідної домівки живими коридором, устеляючи дорогу квітами. Живим коридором проводжали солдата Олександра Половка до місця вічного спочинку.
Обабіч траурної дороги рідною вулицею стояли на колінах, схилившись у скорботі однокласники, побратими, сусіди, рідні, близькі, школярі, колеги мами, Віри Миколаївни Половко, мешканці практично усіх населених пунктів Буринщини і навіть інших громад. Усі, для кого данина пам’яті захисникові України – вища за будь-які інші цінності, домашні справи чи інші миттєві вигоди.
Життя воїна, який до останнього виконав свій військовий обов’язок на війні, – цінність на віки!
Дорогою до сільського кладовища у Степанівці виходили люди старшого покоління, зважаючи на вік, важко уклінно зустрічали Героя та і продовжували так стояти, доки сумна колона проходила повз.
Молодь або ж обгорталася прапором України, або усю дорогу несла його, високо піднявши, або йшла в одежі національних кольорів.
Олександр Половко загинув 9 травня 2023 року у наслідок мінометного обстрілу на Луганщині, до останнього виконуючи свій військовий обов’язок.
Для усіх рідних ця дата – тепер чорна дата календаря, яка назавжди закарбується у серцях.
“Саша Половко народився, виріс і жив на Степанівській землі Буринщини. Школу закінчив, працював, допомагав людям.
Спокійної вдачі, доброзичливий і вірний друг, не вагаючись пішов захищати Україну. Він не пішов «рішати». Мама працює у міській раді, а Саша пішов воювати. Це дуже висока відповідальність: захищати нашу неньку-Україну, нас із вами. Такі хлопці, як Саша, боронять нашу землю, боронять наше світле майбутнє, – проникливо звертався Буринський міський голова Віктор Ладуха до присутніх. – Було б добре, якби ми разом, а може і більше, чекали наших хлопців із Перемогою. Кожен із нас у це вірить. Але клята війна забирає наших хлопців…
Велика повага Вірі Миколаївні від себе особисто, від усього колективу, від усієї громади за те, що вона виховала такого Героя.
Ми пам’ятатимемо, шануватимемо і цю родину, і тих сімей, які загинули, захищаючи нас…
Ми нація, яку ніколи не можна перемогти, тому що ми – українці. За нами -правда, за нами – Бог і з нами – люди!”
Настоятель Храму Віри, Надії, Любові та матері їх Софії отець Димитрій, побратими з гіркотою і водночас із гордістю за таких захисників, як Олександр, говорили про біль втрати.
Із воїнськими почестями, під звуки Гімну України та прощального салюту Олександр Половко знайшов вічний спочинок на рідній степанівській землі.
…Біля свого батька, на могилу якого для його сина сьогодні звідусіль несли квіти…
У захисника України залишилися мама, дружина, двоє синів, брат із сім’єю.
Вічна слава тобі, Олександре! Вічна Слава Героєві!
Буринська міська рада
