У Сумах для людей із інвалідністю встановили «Живу підлогу»

Уже в березні інтерактивну проекцію «Жива підлога» в Сумах установили на базі реабілітаційного центру організації «Феліцитас».

Трибуна відвідала заклад, щоб показати, як працює установка, та розповісти про роботу з людьми з інвалідністю під час війни.

У Сумах громадська організація «Феліцитас» працює із 1994 року, згодом на її базі відкрили реабілітаційний центр змішаного типу для людей із інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень «Сприяння».

Усі 29 років у Феліцитасі працює Тетяна Гусєва, на сьогодні — директорка закладу. Жінка говорить:

“Озираючись назад, ніколи б не обрала іншої професії чи місця роботи.

Наші вихованці — дуже світлі люди, наповнені любов’ю, теплом, ласкою. Надзвичайно особлива категорія. Після перших днів роботи, я вже не розуміла, як буду без них”.

«Бути нашим підопічним можна впродовж життя»

Феліцитас може опікуватися дітьми від двох років, проте найменшим вихованцем закладу за ці роки був шестирічний хлопчик. Найстаршому підопічному закладу наразі 44 роки.

“Загалом бути нашим вихованцем можна упродовж всього життя. Наприклад, ми маємо старшу групу — це діти, які прийшли до реабілітаційного центру у 1994 році. Деякі з них уже випустилися, тож зараз лише відвідують майстерні для людей із інвалідністю”.

Наразі в Центрі працює 14 працівників: реабілітолог, дефектолог, психолог, логопед, медична сестра, три вихователя, асистент вихователя, асистент вчителя-дефектолога, директор, бухгалтер і водій. На всіх — 37 підопічних, деякі з них навчаються дистанційно, тобто з дому.

До великої війни та зараз

До 24 лютого 2022 року великий автобус виїжджав Сумами, і адреса за адресою збирав вихованців Феліцитасу. У батьків були маршрутні листи та графіки, вони проводжали дітей біля будинків чи під’їздів, а вже ввечері зустрічали автобус після занять.

“Це був зручний формат і для дітей, і для батьків, які протягом дня могли працювати чи займатися будь-якими особистими справами. Проте, велика війна забрала цю можливість, і наразі вихованці приїжджають до закладу із супроводом”.

П’ятеро вихованців центру евакуювалися до Німеччини, тож зараз вони працюють із фахівцями Феліцитасу дистанційно.

«Ми привчаємо дітей до життя»

У центрі вихованці мають кілька занять на день. Розклад буває різним, проте, часто включає працетерапію, ігри, чи, наприклад, музику.

“Ми вчимо, як прибирати в домі, мити посуд, прати самостійно чи завантажувати пралку, зашивати одяг». На музичних заняттях діти грають на інструментах, у тому числі ручної роботи, співають і вчать пісні, танцюють.

До великої війни, близько десяти разів на рік ми влаштовували великі концерти та вистави для батьків, а також святкували Дні народження”.

Тетяна Гусєва розповідає: раніше вони намагалися ввести загальні заняття з письма та читання. Проте, від цього формату відмовилися.

“У нас є діти, які читають або пишуть, і ми з ними займаємося. Проте, є групи, де дітки навіть не розмовляють. Тож наша задача — привчати їх до життя: щоб вони могли просто доглядати за собою, ходити до магазину чи готувати їжу”.

Окрім цього, у закладі є невеликі майстерні, де разом із вихованцями виготовляють мило, свічки ручної роботи, картини та різні поробки:

“Ми прагнемо дати ремесло, яким, у разі чого, вихованці зможуть заробити копійку. У свою чергу, батьки, які привели дітей до центру, долучаються до волонтерства: в’яжуть шкарпетки, роблять маскувальні сітки та окопні свічки”.

Мрія довжиною у двадцять років

У 1994 році Тетяна Гусєва з колегами мріяли про сенсорну кімнату для вихованців Феліцитасу, їх батьків і педагогів. Сенсорна кімната — буквально приміщення, наповнене абсолютно різними інструментами, що допомагають розслабитися та відновити нервову систему.

“Наприклад, дитина дуже збуджена, не може вгамуватися. Вихователь чи психолог приводить її до сенсорної кімнати та дає можливість обрати локацію для заняття: сухий басейн із кульками, проекцію зоряного неба, стіл із піском тощо. Можна увімкнути світлові штори, акваріум із рибками. Та окрім цього, в такій кімнаті дитину можна навпаки зробити активною — під кожен стан і потребу є своя програма, як і під кожного вихованця”.

Близько семи років тому мрію вдалося втілити, й реабілітаційний центр Феліцитасу обладнали темною сенсорною кімнатою.

«Ми написали проєкт, який підтримав і профінансував благодійний фонд «Технологія».

«Жива підлога» в Сумах

Саме тут, у сенсорній кімнаті, в березні 2023 року встановили інтерактивну проекцію «Жива підлога». Ініціативна група громадської організації написала проєкт і виграла конкурс мінігрантів для спільнот від ГО «Клуб «Шанс» і МБФ «Альянс громадського здоров’я» за підтримки «Christian Aid» і «Disaster emergency committee».

“Уперше таку проєкцію я побачила в Ужгороді. Мені запропонували пограти на ній, спробувати. Тоді я зрозуміла, що це надзвичайно крута та необхідна нам річ. Вона реагує на рухи людини: на ній можна грати, можна вчитися рахувати, можна просто лежати”, — говорить директорка закладу.

Інтерактивна проекція складається із проєктору та датчиків, запрограмована на безліч рухливих, або навпаки, розслаблюючих ігор. Користуватися нею можна як індивідуально, так і в малих групах — з метою корекції станів, чи просто для розваги.

“Ми вже провели кілька занять на «Живій підлозі» з педагогами, згодом організуємо такі ж заходи для батьків. Тобто, проєкцією користуватимуться не лише дітки. Окрім цього, маємо ідею після війни запрошувати до нас на заняття підопічних інших сумських реабілітаційних та інклюзивно-ресурсних центрів”.

Ціна такої підлоги разом із установкою становила близько 126 тисяч гривень, повну вартість покрив мінігрант проєкту «Інтегрована гуманітарна відповідь в умовах війни та відновлення в Сумській області». Це була перша підтримана заявка на Сумщині. Усього, в рамках поточного проєкту, «Клуб «Шанс» планує надати гранти п’ятьом організаціям чи ініціативним групам області та їх ідеям.