Як сумчани ховалися в церкві на початку вторгнення рф
Сумський священик понад місяць прожив разом зі своєю паствою і мешканцями сусідніх багатоповерхівок під час вторгнення в область російських колон рік тому. Цокольний поверх своєї церкви панотець перетворив на бомбосховище і підземну церкву водночас. Під час повітряних тривог там збиралося понад 100 осіб, згадують віряни.
Церква Успіння Пресвятої Богородиці знаходиться в одному зі спальних районів Сум. Більш як на місяць вона стала прихистком для мешканців з сусідніх багатоповерхівок. Ірина Єремейчук прийшла сюди ховатися під час першої повітряної тривоги, а потім почала тут волонтерити.
“Пару днів ховалася тут у бомбосховищі, а потім я вирішила, що мені краще вдома, бо я починаю панікувати. Було дуже багато людей: з тваринами, з сумками й ми з котами зі своїми. Допомагала розбирати гуманітарку. Чим могла, тим допомагала. Більше місяця тут пробула, потім вийшла на роботу і трошки відійшла (психологічно)”, – розповіла вірянка.
Ганна Сорока згадує перший день російського вторгнення на Сумщину. Її менша чотирирічна донька гостювала якраз у бабусі – в селі під Охтиркою, яку обстрілювали окупанти. Чоловіка військового направили за межі міста, а вона зі старшим десятирічним сином прийшла до храму.
“Диванчик з перших днів був нашим ліжком: ми з сином, іще наша сусідка з сином і іще й тьотя Катя. Тобто, три родини покотом ми розміщувалися на дивані, як кажуть: в тісноті, та без образ”, – розповіла жінка.
Спочатку збирали для бійців з блокпостів харчі та найнеобхідніші речі, каже Ганна Сорока.
“Подав чоловік ідею, що їм потрібні маскувальні сітки. Нам привезли основи, оголосили по групах (в соцмережах), люди нам стали нести ганчір’я і за тривогу (повітряну) в нас спліталась сітка 20 м². Людей було багато і всі: одні ріжуть, другі в’яжуть, треті – тримають”, – пригадала вірянка.
Олексій Нікіфоров – настоятель храму Успіння Пресвятої Богородиці, говорить, що людей було так багато, що під час богослужінь він ледь міг пройти до вівтаря. Згадує 24 лютого минулого року.
“Перше – це шок пів дня, нерозуміння, що робити, перша тривога, перші люди прийшли, я оголошення кинув в Інтернеті й тут, що якщо бомбардування, то церква приймає, що можна ховатися. А далі перші люди, перші тривоги. Вже через пару днів ми почали збирати для Територіальної оборони допомогу. Нам наші люди, які були на Заході України, прислали ліки, збирали, тому що не було ліків”, – розповів священник.
За словами отця Олексія, ті дні оточення Сум російськими військовими були найстрашнішими, але й показали, наскільки українці можуть бути згуртованими.
