“Я не можу уявити, в якому він стані”, — донька полоненого прикордонника з Сумщини

Донька прикордонника з митного поста “Бачівськ”, що на Сумщині, з 24 лютого не знає про долю свого батька. Російські окупанти під час наступу взяли у полон Володимира Лютенка та його товаришів і вивезли до росії. Більше про історію сумських прикордонників — у матеріалі Суспільного.

Її батько, каже Оксана Лютенко, — фанат спорту. Був капітаном збірної Сумського прикордонного загону з футболу, і їхня команда ставала декілька років поспіль чемпіонами служби. Також він бігав, катався на ковзанах та грав у хокей.

Служив прикордонником на міжнародному автомобільному пункті пропуску “Бачівськ”. Останній раз вони спілкувалися телефоном близько 22.00, напередодні повномасштабного вторгнення росіян.

“Прокинулася о 4-й ранку, коли почалися бахи і все — зрозуміла, що це вже ніякий не грім, що це — війна. Спочатку дзвоню татові. Розумію, що він — на роботі, дзвоню — не можу йому додзвонитись. Пишу йому у вайбері: тато, у нас почали стріляти, як у вас? Я ж не розуміла, що це повномасштабне вторгнення в Україну, оскільки ж ми тут, у прикордонні живемо, можливо, лише в нас. Але він уже не був у мережі. Тобто, останній раз і я з ним спілкувалася 23 (лютого — ред.) ввечері, і все. Це останній раз, коли я чула свого тата”, — розповідає донька Оксана Лютенко.

Вранці 24 лютого росіяни взяли в полон всіх співробітників і проїжджаючих митного поста “Бачівськ”, каже Оксана.

“У перший день було узято 56 людей в полон, а потім, я так зрозуміла, їх там профільтрували і днів через 5 цивільних всіх повернули сюди — на кордон, на “Бачівськ”, а 26 прикордонників повезли десь далі в полон, в росію”, — зазначила вона.

За декілька тижнів Оксана знайшла в Інтернеті сюжет одного з пропагандистських російських каналів, у якому йшлося про взяття у полон українських прикордонників з “Бачівська”. Серед бранців вона впізнала і свого батька.

Протягом наступних кількох місяців росіяни відпустили іще решту полонених, але з червня обміни припинилися. Нині окупанти утримують 11 прикордонників з “Бачівська”, говорить Оксана.

“Відповідь адміністрації Державної прикордонної служби, Офісу Президента, Координаційного штабу поводження з військовополоненими, Представника уповноваженого Верховної Ради з прав людини – просто деякі приклади, куди ми зверталися. Що в цих відповідях: вони всі між собою взаємодіють і роблять все, аби мій тато, в тому числі, якомога швидше повернувся додому, а нам родинам – чекайте”, — зазначає вона.

Тривога за долю батька зросла, каже Оксана, коли вона побачила по телевізору стан звільнених захисників Маріуполя.

“Люди повертаються з полону, вони розповідають, що там було, той же “Азов” зараз повернувся. Це також жахіття: те що вони говорять в інтерв’ю, і ми бачимо, в якому стані вони повернулися. Знаєте, напевно, їм і розповідати не потрібно, що там з ними робили, просто досить на них подивитися: які вони потрапили в полон і які вони повернулися з нього. “Азовці” пробули 86 днів у полоні, а тато вже більш ніж 220 днів — у полоні. Я не можу уявити, в якому він стані”, — говорить Оксана.

Нині вона не знає, де утримується її батько, в яких умовах. Вона хоче, щоб суспільство знало про оборонців “Бачівська” і не забувало про них, аби швидше повернути додому.