26 березня – річниця визволення Тростянця з окупації
Особливий, пам’ятний і надзвичайно важливий для Тростянецької громади день – 26 березня – саме цього дня рік тому Тростянець був звільнений від рашистської окупації силами 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Допомогли їм у цьому відважні бійці добровольчого формування Тростянецької територіальної громади №1, місцеві партизани, небайдужі й хоробрі жителі громади.
Тростянець — перше українське місто, звільнене з ворожої орківської окупації. Це стало переломним моментом у подальшому звільненні наших територій.
Достеменно відомо, що за період окупації в Тростянці базувалося близько 300 одиниць військової техніки. Також було близько 500 військових особового складу різних дивізій, у тому числі й Кантемирівської танкової дивізії (всього було три ротації). Спочатку до Тростянця зайшли розвідники, через три дні – російська армія та навіть генерал. Окремо стояла артилерія на вокзалі.
Завдяки зусиллям Тростянецької територіальної оборони, місцевих партизанів та розвідників військовим ЗСУ були дані правильні координати й вдалося знищити командний пункт окупантів, було ліквідовано й поранено чимало офіцерського складу. Військові рф знялися з цього командного пункту. А вже із третьою хвилею прийшли ДНРівці, люди пам’ятають, що вони були набагато зліші щодо мародерства та звірств, ніж ті військові, котрі зайшли в Тростянець першими.
Бої за звільнення Тростянця точилися зі сторони Смородиного та зі сторони Нескучного. Зазнавши поразки, російська армія втікала з Тростянця, лишаючи озброєння, техніку та боєприпаси.
До речі, Тростянець – перше місто, де вдалося ліквідувати російського генерала! Відступаючи, російські військові прямували до Боромлі, далі з Боромлі – на Жигайлівку й рухалися в напрямку Росії. Через чотири години вони вже перетинали кордон з російською федерацією.
У боях за Тростянець загинув солдат «Холодного яру» Володимир Швець, уродженець Запорізької області. Бої за звільнення нашого міста велися під керівництвом командира батальйону, підполковника Олександра Сліпко, капітана Антона Самаріна. Вічна пам’ять загиблому Герою. Вічна слава й пошана нашим визволителям!
Саме 26 березня 2022 року тростянчани, котрим довелося пережити 30-денну ворожу окупацію, зі сльозами на очах зустрічали військову техніку з прапорами України, зустрічали й обіймали наших дорогих українських воїнів-визволителів!
Минає рік, а люди й понині пам’ятають всі подробиці пережитого… Всі жителі громади безмежно вдячні нашим захисникам за визволення з окупації, за можливість дихати вільно, спокійно жити, повернутися додому з евакуації.
Знаємо, що нині солдати «Холодного Яру» беруть участь у запеклих боях за Бахмут. Кожний день вони пишуть історію звільнення України від російської окупації. Ми вболіваємо за наших військових, співпереживаємо і підтримуємо їх! Віримо в нашу Перемогу!
Тростянецька окупація – це величезні руйнування, відсутність електропостачання, води, зв’язку. Та все ж найтяжчими є людські втрати…
В боях за визволення Тростянця загинув Іван Мартиновський, боєць добровольчого формування Тростянецької територіальної громади № 1. Підчас окупації, від злочинних дій російських нелюдів загинуло близько 30 цивільних жителів нашої громади. Цей біль ніколи не згасне. Сумуємо, співчуваємо родинам, вічно будемо берегти пам’ять про загиблих земляків. Більше 10 жителів громади й понині вважаються зниклими безвісті. Правоохоронні органи розслідують більше 100 кримінальних проваджень за фактами порушень законів та звичаїв війни під час обстрілів та окупації Тростянецької громади.
Тростянець в окупації – це обстріляна з ворожих танків Тростянецька міська лікарня. Це наші героїчні лікарі, медсестри, технічний персонал, які жили протягом місяця в лікарні, рятуючи пацієнтів. Подвиг цих людей неможливо переоцінити, як неможливо переоцінити значення того, що вони зробили.
Тростянець в окупації – це дітки, які народилися в нашій лікарні. Вагітних розташували в коридорі, там вони і народжували. А при обстрілах лікарні матусь з немовлятами перевели у підвал. Неможливо не згадати й про свіжі могилки просто на подвір’ях у людей, у найближчих лісосмугах, бо рашисти не дозволяли ховати загиблих та померлих на кладовищах…
Тростянець після окупації – це пошкоджені 59 об’єктів комунальної власності; частково зруйновані 800 житлових будинків, 250 квартир; повністю зруйновані 5 багатоповерхівок, 12 приватних будинків. Найбільшої руйнації зазнали: Тростянецька міська лікарня, привокзальна площа й будівлі та споруди, розташовані на ній, підприємства Держлісгосп, ПрАТ «Монделіс Україна», історичні споруди – Краснотростянецька лісодослідна станція, садиба Л. Є Кеніга, колишній магазин купця Ф. Курила тощо. За підрахунками експертів сума збитків, завданих громаді, складає 104,7 мільйонів доларів США!
Завдячуючи зусиллям місцевої влади, активній підтримці наших друзів та партнерів Тростянецька громада успішно відновлюється. Дякуємо щиро нашим захисникам, дякуємо всім, хто підтримує нашу громаду! Віримо, що винні у злочинах, скоєних в нашій громаді, не уникнуть справедливого покарання! Віримо у перемогу України. Впевнені, що нас не знищить жодна орда й жодна нечисть.
