28-річна сумчанка стала бойовим медиком у 117-й бригаді

Ольга – військовослужбовиця одного з підрозділів 117 бригади. Їй 28 років. До війни дівчина працювала медичною представницею компанії.

24 лютого

На 24 лютого дівчина мала дуже багато планів. Напередодні вночі вона повернулася з Києва, де була на конференції по вдосконаленню професійних навичок. На вечір з керівником запланували захід, де мали б поділитися з колегами новими знаннями.

«Розбудив мене дзвінок босса: «обстрілюють Харків, почалась війна» Розгубленість, не розуміння, що робити, куди їхати… Не вірилось, що це дійсно відбувається тут і сьогодні. Полохали люди, які бігали з документами, водою, садили дітей в машину та кудись їхали… Дивлячись на все це, я обдзвонила всіх запрошених на захід, скасувала зустріч, підтримала кожного, запевнила, що скоро все буде добре, адже була впевнена у цьому так само, як і сьогодні!», – говорить Ольга.

Після початку великої війни дівчина шукала можливість, аби бути корисною. Пішла до одного з волонтерських штабів, там потребували медика, який розуміється на медичних препаратах. Там розбирала ліки, формувала замовлення, які передавали хлопці з блок-постів.

У лавах 117 бригади

«Оскільки я напряму спілкувалась з нашими захисниками в якості волонтера, знала, що критично не вистачає медиків. Рішення йти на службу прийшло з першого дня, але деякий час налаштовувалась, знала, що буде не просто…», – розповідає Ольга.

Дівчина пройшла навчання з курсів тактичної медицини та вступила до лав 117 бригади ТрО. Служба почалась з того, що вона оберігала здоров’я бійців на одному з блокпостів на в’їзді в Суми.
Наразі Ольга – бойовий медик в одному з підрозділів бригади. Її обов’язок – надання першої медичної допомоги та стабілізація стану постраждалих:

«Це дуже відповідально, основна моя мотивація – бажання рятувати життя наших захисників у будь-яких умовах».

Кожен день на службі по-своєму цікавий, адже раніше дівчина нічого спільного не мала з військовою справою. Їй подобається навчатись новому та застосовувати нові знання на практиці. Найемоційнішими були місяці, проведені в районі, де жили вороги… Страшно було, коли вперше надавала домедичну допомогу постраждалим від артобстрілу. Молода сім’я…

Сім’я і думки про Перемогу

Оскільки родина Ольги тривалий час живу в іншій країні, то її там чекали з першого дня повномасштабного вторгнення, йшла «боротьба» з мамою за бажання залишитись в Сумах і служити. Але думок виїхати за кордон дівчина не мала, бо розуміла, що потрібна тут. Наразі отримує повну підтримку й допомогу від близьких.
Дівчина говорить, що ворог може намагатись зайти до Сум, але в їх невдачі впевнена на 100%. Всі підрозділи бригади в готовності, навчені, знають, заради чого тут.

Оля однозначно вірить в нашу Перемогу!

«Ми не маємо права падати духом, відступати та складати зброю. Ми боронимо нашу територію, наших людей, наше майбутнє. На нас розраховують, в нас вірять. Як можна підвести наш тил?», – говорить вона.

Після нашої Перемоги дівчина планує повернутись до колишнього життя, до професії, яку любить, але із зовсім іншими пріоритетами та цінностями. І, звісно, обійняти маму.