Глухівчанка шиє ортопедичні подушки для бійців на передову

З початком війни чимало людей у Глухові почали допомагати фронту не лише грошима.

Справжня хвиля допомоги піднялася серед майстрів, які вміють щось робити власноруч. Люди у вільний час плетуть маскувальні сітки, роблять окопні свічки, виготовляють буржуйки. Глухівчанка Оксана Міщенко стала ініціатором пошиття ортопедичних подушок бійцям на передову. Ідея відшивати оригінальні підголівники виникла як у приказці – випадково одним січневим вечером. Але про все детально і послідовно.

Оксана – скромна і соромязлива жіночка, яка ніколи не прагнула публічності і визнання. Та оминути увагою її працелюбність, про яку мають знати наші читачі, ми не могли. Героїня статті розповідає, що її шлях до шиття подушок почався з вязання шкарпеток. Саме так, від спиць з нитками – до машинної голки і викрийок.

“Війна поруч з нами. Ми знаємо, що там гинуть найкращі, серед яких наші рідні, друзі, знайомі і сусіди. Важко згадувати, але я віддала шану, проводжаючи в останню путь Віталія Дорошенко – це мій сусід, та Ігоря Тищенко, який доводиться троюрідним братом. І якщо я не можу допомагати там, то я просто повинна допомагати тут. Наскільки можу, настільки і роблю. Спочатку взялася виготовляти шкарпетки за технікою, яку опанувала в період шкільних років. Нав`язала кілька пар і передала волонтерці Ірині Барановій. Але на цьому не зупиналась…”

Як активна і багатогранна особистість Оксана воліла допомогати бійцям ще чимось таким, що може стати захисникам в нагоді. Одного зимового вечора, проводячи час зі спицями у руках, попутно жінка переглядала різні відео спритних і ладних майстринь. Увагу жіночки привернули подушки оригінальної форми, які виготовляли рукодільниці воїнам на фронт та для реабілітації у шпиталі.

Тоді у Оксани промайнуло в думках: “Спробую і я!”. Перш ніж закатати рукави й почати шити, вона знайшла форму викрійки, ознайомилася з головними принципами виготовлення подушки. А потім, не гаючи часу відложила спиці в бік і для перших двох виробів знайшла білий у чорний горошок відрізок тканини. Та тут постало питання наповнювача “кістки”. Але і в цій непередбачуваній ситуації знайшовся небанальний вихід, коли погляд жінки зупинився на  іграшці слона.

“Гарний м`який слоник вже не користувався увагою у синів, тому я випадково знайшла вихід із глухого кута. Можна було почекати до ранку, щоб придбати синтепон у крамниці. Але наполегливість і завзятість одержали верх, дуже хотілося втілити ідею тут і зараз.”

Так слон перевтілившись у подушки отримав нове життя, але вже більш благотворне. Ці подушечки Оксана віднесла до волонтерського штабу ГО “Допомога – м.Глухів” з питанням, чи потрібні і нашим співвітчизнакам, що нині боронять країну від ворожої навали, такі підголівники. На що отримала беззаперечну відповідь голови організації Ірини Баранової:

“Люди постійно телефонують, приходять і запитують – що потрібно, чим можемо допомогти? Подушки Оксани – унікальні у своєму роді і дуже зручні для хлопців, які перебувають в непростих життєвих умовах. Вони слугують для підтримки шийного хребця, допомагають розслабити м’язи шиї та спини і покращити кровообіг, підходять для використання як на фронті, де нема умов зручно розміститися під час сну, а також для тих, хто знаходиться на лікуванні чи реабілітації. Вони з простої тканини, практичні, компактної форми. А ще передані з рідного краю, тому підбадьорюють дух солдатів та дарують їм домашній затишок.”

За місяць Оксана виготовила майже півсотні “кісток”, одну з яких за проханням сина відшила для пухнастої висловухої шотландки Сімки. Киця залюбки влаштовується на маленькій копії великої подушки і спить, подригуючи вусами через солодкі сни.
Працює жінка на старенькій швейній ручній машинці, що дісталась в спадок від бабусі.

Тканину для виробів вона разом з волонтеркою Іриною збирають усіма можливими шляхами. Оксана зверталася і до сусідок, які без питань діставали із скринь тканину.

Окрім подушок Оксана виготовила невелику партію імбірно-лимонної суміші, щоб хлопці зміцнювали імунітет, а ще планує зайнятися випічкою.

“В нинішніх умовах ми всі потрібні армії. Те, що робиш, роби на всі сто: або добре, або ніяк. Можливо, це неправильно, але дотримуюсь такого принципу. Якщо витрачаю свій час, то витрачаю його з найбільшою користю. Головне, щоб всі наші мужні воїни повернулися додому живими додому, де їх чекають матері, жінки, діти, рідні та друзі!”

Оксана з радістю прийме допомогу від усіх. Можна поділитися великими обрізками натуральної тканини, синтепоном і паралоном. Щоб допомогти майстрині з матеріалом можна зв`язатися з нею за номером: 099 108 4808.

hlukhiv.info