“Причина смерті – українець”: з 59 сіл області під час Голодомору 1932-1933 років вивезли усі продукти
Близько 5 тисяч людей загинуло у Сумах під час Голодомору 1932-1933 рр. За словами провідного архівіста обласного архіву Інни Кузьменко, смертність тих років, можна порівняти з втратами у Другій світовій війні. Де у Сумах ховали таку кількість померлих – далі у матеріалі.
Район Лучанського кладовища у Сумах – одне з тих місць, куди звозили у
“Тривалий час ця територія не була забудована, тобто десь починаючи від тих дерев, отут старий цвинтар був і до початку. Цех, що нині там, стоїть на кістках. Тобто, яр був доволі значний і люди лежать на глибині 1,2 м -1,3 м”, – говорить краєзнавець Олег Корієнко.
У Сумах, розповідає Олег, за ті два роки померли близько п’яти тисяч людей, більшість із них ховали саме у спільних могилах.
“На початку 2000 років, коли тут довелось ховати померлу дружину нашого співробітника, і коли копали яму на глибині десь 1,3 м все було заслане скелетами людей, причому найбільше мене вразило невеличкий скелет дитинки”, – розповідає краєзнавець.
Дослідити причини смерті людей того часу можна за Книгами реєстрації актів цивільного стану про смерть – вони зберігаються в обласному архіві.
Часто у записах причина смерті вказана як невідома. Зустрічаються помітки “недоїдання”, “від слабкості”, “серцева недостатність”, рідше – “від голоду”.
“Є цікавий документ, в якому в книзі реєстрації актів цивільного стану по Білопільському району село Тучне є запис, в якому людина, яка записувала про смерть людини, яка померла, замість причини смерті вони вказали національність. Ось погляньте, вони вказали: причина смерті – “українець”, – говорить працівниця архіву Інна Кузьменко.
Архівісти області зібрали спогади очевидців тих подій. Один з таких – мешканця села Бурівка, Лебединського району. Він зміг згадати список зі 110 людей, які померли у його селі. “Описує і розказує, що помирали сім’ями. Остапенко 27 років, Остапенко, 32 роки, Остапенко, 17 років”, – розповідає Ірина Кузьменко.
У газетах того часу публікували списки сіл, які заносили на “чорні дошки”. Потрапляння туди означало оточення села озброєними людьми й вивезення всіх продуктів, а за непокору владі – арешт. До таких списків вносились села, які не виконали плани заготівель.
Матеріали збірника “Голодомор на Сумщині 1932-1933 років”. За матеріалами сайту “Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні”, на території Сумщини, територія якої у ті часи була поділена між Чернігівською та Харківською областями, до “чорної дошки” внесли 59 сіл. У межах сучасних районів Сумщини, найбільше туди потрапили села Роменського району.
Кількість населених пунктів, які були занесені на “Чорну дошку” :
- Роменський р-н – 27
- Конотопський р-н – 17
- Шосткинський р-н – 12
- Охтирський р-н – 2
- Сумський р-н – 1
За словами Інни Кузьменко, за ті роки зберігають в архіві близько 57 тисяч записів про смерть.
“Не всі райони були представлені однаково. Облік померлих майже не проводився або проводився зі значними порушеннями. Комуністична влада приховувала причину смерті людей”, – говорить працівниця архіву Інна Кузьменко.
Смертність того часу, по словах Інни Кузьменко, можна порівняти з кількістю смертей під час Другої світової війни.
