Роменські медики пішки дісталися Києва і вимагають правди від Президента

30 медиків залізничної поліклініки з міста Ромни 4 доби йшли пішки до Києва. Подолали 280 км. Під адміністрацією президента вони вимагають не закривати їх заклад. Тримають плакати «Йдемо на Київ шукати правду», «Немає довіри міській владі».

“Ще в листопаді минулого року нам оголосили, що поліклініку реорганізують – приєднають до центральної райлікарні. Пообіцяли забезпечити всіх роботою. Але керівник ЦРЛ заявив, що нікого не прийме, – каже 51-річний Володимир Зіньків, головний лікар залізничної поліклініки. – Продовжуємо працювати на станції і обслуговуємо працівників залізниці. Але вже більше чотирьох місяців не отримуємо зарплату. Нам винні близько 400 тис. гривень. До того ж замість реорганізації видали наказ про ліквідацію лікарні. Виходить, що ні роботи, ні грошей не побачимо”.

На нічліг люди зупинялися в селах. “Домовлялися зі знайомими, щоб дали нам якесь житло. Спали в нічийних будинках, – продовжує Зіньків. – На половині дороги в деяких опухли ноги від втоми. Тиск стрибало. В одного чоловіка прихопило спину. Три людини повернулися додому підлікуватися”.

Джерело: gazeta.ua

Читайте також:

  1. росіяни продовжують обстрілювати Сумщину і руйнувати цивільну інфраструктуру

  2. Гість шостого випуску проєкту “Persona” – голова Сумської ТГ Олександр Лисенко

  3. Інтерактивні книги, робототехніка та театральні вистави: у Сумах святкують День захисту дітей

  4. Колабораціонізм на Сумщині: експертна думка про причини і наслідки співпраці з ворогом

  5. Освіта, медицина, позашкілля: як розвивається Липоводолинська громада

  6. Пошкоджені житлові будинки, водонапірна башта і кладовище: росіяни обстріляли селище Угроїди

  7. У Сумах відкрився дитячий центр «Простір, дружній до дитини»

  8. Куди витратять кошти громади: про чергову сесію Сумської міськради

  9. Викрили організатора транснаціонального шахрайського call-центру, працівники якого привласнили понад 5 млн грн

  10. «Війна була неминучою. Ми, історики, це бачили ще у 2008-2009 роках», – Юлія Подрєз