Російські танкісти пограбували на Сумщині музей маршала бронетанкових військ

Російські танкісти пограбували музей маршала бронетанкових військ Павла Рибалка, що визволяв Україну і Європу від нацистів під час Другої світової. Про те, як пережили обстріли та окупацію росіян в селі Малий Вистороп Сумського району, мешканці села розповіли Суспільному.

Село Малий Вистороп, що на Сумщині, – батьківщина маршала бронетанкових військ, двічі Героя Радянського Союзу Павла Рибалка. Місцевий аграрний коледж носить ім’я земляка.

Російська танкова бригада зайшла в село 17 березня.

Село було під окупацією 8 діб, говорить заступниця директора коледжу Ірина Бабкіна.

“Вони що хотіли тут, те й робили: грабували, нівечили. У нас зруйнована матеріально-технічна база”, – додає вона.

Пані Ірина показує свій кабінет та інші приміщення після окупації російською армією.

“Наша новітня лабораторія для проведення практично-лабораторних робіт повністю розграбована”, – говорить вона.

Навчальні посібники та приладдя окупанти викидали з вікон коледжу, як це робили німецькі військові з антивоєнними книгами Ремарка у Другу Світову. Комп’ютерну техніку у навчальному закладі розбивали. По собі лишили на стінах написи.

Завідує народним музеєм Володимир Рибалко, онук маршала бронетанкових військ Павла Рибалка.

“Прикро дивитись на це все. Все, що блищить, все що їх зацікавило – брали, тягли по кишенях, без поваги ставилися до людини, яка визволяла від фашизму Україну, Польщу, Чехословаччину”, – говорить він.

Понівечена російськими військовими також експозиція музею, присвячена подіям Другої світової війни.

“У народному музеї зберігався портсигар сина маршала – Євгена Рибалка, який захищав, боронив Харків від нацистів влітку 1941 року. На жаль, Євген загинув – пропав безвісти. І от ви бачите – цей портсигар живим зі стенда вирвано окупантами, нічого святого в людей немає, якщо можна їх назвати людьми”, – говорить Володимир Рибалко.

Студентський гуртожиток, де 8 днів хазяйнували російські окупанти: безлад, потрощені меблі, розкидані речі. Комендант гуртожитку говорить, що не залишилося жодної кімнати, де б не помародерили росіяни.

В одну з кімнат прилетів російський снаряд. Двері до студентських кімнат окупанти виламували.

Коли росіяни відчули наступ українських військових, втекли з села, але після цього почали обстрілювати мирні будинки, поряд з якими іще вчора квартирували. За словами заступника директора коледжу Ігоря Дмитрівського, обстрілювали село “градами”.

“Один влучив між будівлі у нас, і були зруйновані 16-квартирні будинки, повибивало вікна, і моя сусідка Луговська Надія Андріївна, вона на балконі стояла, загинула від осколків. Їй було повних 73 роки”, – розповів він.

На момент окупації села, говорить староста Малого Висторопа Микола Ромасенко, у ньому залишилося 380 людей. Інші раніше виїхали.

Люди показують підвал багатоквартирного будинку, де ховалися від російських обстрілів та бомбардувань.

Пані Вікторія пригадує як відбувалася втеча росіян:

“Поряд, за 3 км від нас відбувались постріли, ми навіть бачили наших “братьєв-асвабадітєлєй”, які з ганьбою тікали, нам було видно це, а люди – небайдужі хлопці, які не проживають в нашому будинку, просто наші односельці, – вони були нагорі, і ні вітер, ні погана погода, ні обстріли не завадили їм зробити нам дах, за що ми їм надзвичайно вдячні”.

До села з гуманітарним вантажем приїхав волонтер із Запоріжжя Сергій. Чоловік розповів про те, як опинився на Сумщині:

“Ми возимо людей з Донбасу, із Запоріжжя – у Західну Україну, відвозимо жінок та дітей. Там завантажуємо допомогу в машину і привозимо і на Донбас, і в Харків, і ось в Сумську область. Хочеться допомагати людям. Своєю чергою, зараз мою дружину і мою дитину прийняли друзі, які піклуються про них, я хочу якимсь чином робити так само”.

Відступаючи, росіяни розстрілювали цивільні авто і закріпилися на околиці села. З підвалу будинку, за словами селян, бійці 93-ї бригади ЗСУ змусили вийти і здатися 8 російських солдатів.