“Вдома і стіни лікують”: чому не виїжджають люди з прикордонної Хотінської громади
В одному з сіл Хотінської громади, розташованому за 5 кілометрів від кордону з росією, мешкає близько 400 осіб. Місцева жителька прикордонного села Надія Випирайленко розповіла про зміни, які почалися з початком повномасштабного вторгнення, як звуки вибухів стали буденністю.
Пані Надія родом з Вінницької області. На Сумщині зустріла свого чоловіка, вийшла заміж, і вже понад 50 років разом живуть у прикордонному селі Хотінської громади.
“Коли розпочалася війна, я саме була у лікарні. Мені робили непросту операцію. Я запитала лікаря, чи ми встигнемо, бо ми знали, що вже підтягують війська. Він сказав, що встигнемо. Мені зробили операцію і відвезли до реанімації. Я війну зустріла в Сумах. Вили сирени, бігли люди, тягли хворих на візках до укриттів.
Чоловік телефонує і каже: “Надю, нас вже обстрілюють.” З того часу вже 2 роки оце і триває””, – розповідає жінка.
“Коли прийшла до нас широкомасштабна війна, ніхто не міг подумати, що це буде з росії. Що нападуть на нас росіяни, бо до війни ось Елизаветівка — 5 км, Глушкове — 20 км. У нас у цих населених пунктах дуже багато друзів. Це було колись. Наразі цього немає. Ми до них їздили на весілля, хрестини, ювілеї, і вони теж приїздили до нас. А зараз вони напали на нас і стали посилати ракети й обстрілювати нас градами, розбивати наші домівки, убивати людей”, – каже пані Надія.
За її словами, попри близькість до кордону та постійні обстріли, охочих виїхати з села не багато. Її родина теж покидати домівку не збирається.
“Ми будемо тут стільки, скільки буде треба. Бо мені так здається, що я найбільш захищена у своєму домі. Ось я сиджу, ось вікна, а мені здається, я найзахищеніша людина. Мені найкраще вдома”, – пояснює пані Надія.
За час вторгнення їй вже багато довелося прожити й пережити. Жінка мріє про мирне небо та перемогу.
“Війни – це дуже страшно, гинуть люди, діти. Знищується все навколо. Якби побачила я тих росіян, отого путіна, я б запитала: “А для чого вам Україна” Ми самі ставали на ноги, ми самі дбали. А ви приходите і вбиваєте дітей, людей. Що ви робите?! Ви дайте лад у себе в росії”, – говорить пані Надія.
За словами жінки, жителі села навіть в умовах постійної небезпеки пристосовуються зберігати свій звичний розклад життя та допомагати один одному.
Суспільне
