“Нам було і страшно, і важко. Але як не ми, то хто?”, – боєць ДФТГ №1 на псевдо “Коба”
Вже 2 роки сотні сумчан – бійців ДФТГ Сумської громади несуть варту на блокпостах і живуть в умовах суворого воєнного побуту: доки країна воює – так треба.
Журналісти СТС побували на позиціях наших військових і поспілкувалися із захисниками. У бліндажі тепло, умови досить комфортні. У куточку дрімає хвостата захисниця — киця Мурка, яка і мишей ловить, і допомагає бійцям психологічно розвантажуватися.
До 24 лютого 2022 року доброволець ДФТГ №1 Євген з позивним “Коба” був власником пейнтбольного клубу. Але вже 24 лютого разом із сином приєднався до добровольчого формування і став на захист рідного міста й країни.
“Вже за декілька годин ми мали автомати, 2 ріжки на двох було. І з цими автоматами ми зустрічали колони, які рухались на Суми, – розповідає Євген. – Більш досвідчені хлопці взяли на себе командування. Ми формували мобільні групи, пересуваючись на власних машинах. І ця наша мобільність стала для ворога великою несподіванкою: виїхали, по можливості відпрацювали, і повернулись”.
Вистояти місяць проти до зубів озброєного ворога — це був подвиг захисників Сумщини, про який ще напишуть у книжках.
“Нам було і страшно, і важко… Максимум, що у нас тоді було, – це коктейлі Молотова, “калаші” та РПГ, а колони йшли по 200 одиниць броньованої техніки. Окопів не було — ховалися за шинами, дерев’яними заборами, кутами будівель. Але ми – хлопці, чоловіки, повинні були вийти на захист свого міста. Якщо не ми, то хто? Якби росіяни взяли місто, це була б катастрофа”, – говорить Євген.
Чоловік, який чудово говорить українською, розповідає, що до 2014 року був російськомовним. Але тепер переконаний, що мова — то теж зброя. І в Україні має звучати українська.
Ділячись досвідом, говорить, щоб успішно знищувати ворога, потрібно сприймати його без емоцій, як мішень, ціль.
“Будемо бити їх, щоб вигнати з нашої землі”, – говорить захисник.
