Історія людяності: як з Рижівки вивели 22 собаки, 5 котів, 3 корови та теля

22 собаки, 5 котів, 3 корови та теля подолали пішки 17 кілометрів, евакуюючись з Рижівки. Олександр та його рідні – мама, батько та бабуся, – чотири дні терпіли обстріли, до останнього не хотіли вірити в те, що потрібно буде залишати рідне подвір’я. Рішення виїжджати ухвалили після того, як мати пішла по корову, а в 40 метрах від неї вибухнув дрон-камікадзе.

Цією історією з нашою редакцією поділилися волонтери Благодійного фонду “ВЕЙС”.
Село обстрілювали «градами», мінометами, дронами-камікадзе, били зі ствольної артилерії, знищуючи все.

«Коли тікали з села, не думали про речі, думали про живих. Забирали з собою тварин», – говорить Олександр.

Як вибиралися? Мати з батьком йшли пішки, вели корів та теля, за ними йшла азіатська вівчарка та деякі собаки. Спокійній, але вже не молодій вівчарці така відстань далася непросто: дорогою тварина впала, ті хто проїжджав повз, не погоджувалися її везти, тому собаку довелося залишити на дорозі і забрати вже потім. Наразі азіатка, як називає її Олександр, вже в безпеці, та намагається знайти спільну мову зі своїми новими співмешканцями.
Олександр їхав мотоциклом, віз котів. Частина собак бігла за мотоциклом. Тварин довелося вивозити не за один раз, бо деякі з них, боячись звуків обстрілів, ховалися та тікали. Олександр повертався по тварин декілька разів: останніми забрав кота та собаку, які перед цим втекли, коли почався вже невідомо який за рахунком обстріл.
Повертаючись до села, чоловік брав з собою хліб, відв’язував собак, яких на ланцюгах залишили сусіди, годував. Каже, їхати в Рижівку небезпечно, ніхто не хоче ризикувати життям. При всьому цьому там іще залишаються свійські тварини: коні, вівці, кози, кролики, птиця. Ситуація, можна сказати, катастрофічна, адже голодні собаки, щоб вижити, починають полювати на свійських більш менших тварин. Якщо перший раз, коли повертався, він бачив дві кози та четверо козенят, то на наступний – козенят вже було двоє.
Прихисток родина знайшла в селі Олександрівка, хату надали у користування небайдужі люди, нові сусіди забезпечили продуктами. У сільраді надали гуманітарну допомогу. Люди хочуть потрапити ще хоча б декілька раз додому, щоб забрати хоча б елементарні речі для побуту, але наразі це занадто небезпечно. Олександр говорить, що односельчани виїжджали з Рижівки хто як міг: деякі їхали велосипедами до місця, де їх забирали машинами. Велосипеди приходилося кидати просто на дорозі.

У Рижівці наразі залишаються п’ятеро людей. Вулиця Олександра розташована трохи далі від кордону, її обстрілюють дещо менше. У те, що колись додому можна буде повернутися, чоловіку хотілося б вірити, але росіяни безжально обстрілюють село, прицільно б’ючи по подвір’ях мирних жителів. Наразі у помешканні Олександра пошкоджений ріг будинку та вибиті шибки.